Граничний обсяг доходу платника єдиного податку – це та цифра, перевищення якої змушує ФОПа або переходити на іншу групу, або сплачувати 15% із суми перевищення. І коли податкова починає рахувати цей ліміт за новими правилами, застосовуючи їх до доходів, отриманих ще до появи самих правил, – це вже не просто математика, а серйозний правовий спір. Саме така історія трапилася з харківським підприємцем, який пройшов три судові інстанції, щоб довести очевидне: закон не має зворотної дії.
Що сталося: хроніка подій
ФОП на другій групі єдиного податку у січні 2023 року отримав дохід – 5 392 950 гривень. На той момент жодних спеціальних обмежень щодо пропорційного розрахунку граничного обсягу доходу не існувало. Податковий кодекс України передбачав єдиний річний ліміт: 834 розміри мінімальної заробітної плати, тобто 5 587 800 грн на весь 2023 рік. Підприємець у цей ліміт вклався.
А далі – цікавий поворот. З лютого по липень 2023 року він працював на спецрежимі: третя група єдиного податку зі ставкою 2%, як це дозволяв пункт 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. З 1 серпня 2023 року – автоматично повернувся на другу групу. Усе ніби законно й прозоро.
І ось тут починається найцікавіше.
Як податкова побачила порушення
Контролюючий орган провів камеральну перевірку декларації за 2023 рік і вирішив: підприємець перевищив граничний обсяг доходу. Логіка податкової була такою. Якщо ФОП був на другій групі лише шість місяців – січень та серпень-грудень, – то й річний ліміт треба ділити пропорційно.
Взяли 5 587 800 грн, поділили на 12 місяців, помножили на 6. Отримали 2 793 900 грн. Саме стільки, на думку податківців, підприємець мав право заробити на другій групі у 2023 році. Але ж задекларував він 5 392 950 грн. Різницю – 2 599 050 грн – обклали єдиним податком за ставкою 15%. Вийшло 389 857,50 грн основного зобов’язання плюс штраф. Загалом – 428 843,25 грн.
Підставою для такого розрахунку став підпункт 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Цю норму запровадив Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану». Вона якраз і встановила пропорційне визначення граничного обсягу доходу для тих, хто частину року провів на спецрежимі.
Ключовий момент: цей Закон набрав чинності 1 серпня 2023 року. А січень із його 5,39 мільйонами гривень доходу лишився в минулому – у періоді, коли жодних пропорційних обмежень не існувало. Податкова ж фактично надала новому закону зворотної дії.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Харківський окружний адміністративний суд у січні 2025 року відмовив підприємцю в позові. Другий апеляційний адміністративний суд у липні 2025 року це рішення залишив без змін.
Суди погодилися з розрахунком податкової. Вони міркували просто: підприємець шість місяців не застосовував особливості оподаткування за пунктом 9, отже пропорційний ліміт у 2 793 900 грн є правильним. Формально – усе логічно. Але такий підхід, чесно кажучи, повністю ігнорував головне запитання: коли саме було отримано дохід і чи міг новий закон регулювати те, що сталося до його появи?
Підприємець наполягав: він отримав усі 5 392 950 грн саме в січні 2023 року. На підтвердження надав банківську виписку. Суди це проігнорували. Для них виявилося достатнім просто порахувати кількість місяців перебування на другій групі. А дата фактичного отримання доходу залишилася поза увагою.
Позиція Верховного Суду: закон назад не стріляє
У травні 2026 року Верховний Суд розставив крапки над «і». Касаційну скаргу підприємця задовольнили повністю, рішення попередніх судів скасували, податкове повідомлення-рішення визнали протиправним.
Чому? Логіка Суду спиралася на статтю 58 Конституції України: закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність. Підпункт 9-1.4.3 жодної відповідальності не пом’якшував. Навпаки – створював нові обмеження.
Тут важливий момент. Верховний Суд нагадав: до 31 липня 2023 року Податковий кодекс України не містив правила про пропорційне обмеження граничного обсягу доходу платника єдиного податку. Воно з’явилося лише з 1 серпня 2023 року. І поширювати його на січень – це класичний приклад надання закону зворотної дії без прямої вказівки законодавця.
Суд також послався на власну усталену практику. У постанові від 15 квітня 2025 року у справі №160/23272/24 колегія суддів уже висловлювалася недвозначно: підпункт 9-1.4.3 не може обмежувати дохід, отриманий до 31 липня 2023 року. Інакше порушується принцип правової визначеності. Аналогічний висновок міститься в постанові від 11 листопада 2025 року у справі №160/23268/24.
До речі, Суд окремо підкреслив одну деталь, яку податкова чомусь проігнорувала. Під час камеральної перевірки контролюючий орган навіть не виокремив дохід підприємця за період із серпня по грудень 2023 року. Тобто ніхто не перевіряв, чи отримував ФОП бодай гривню після 1 серпня. Податківці просто порівняли загальну річну суму з пропорційним лімітом, розрахованим заднім числом. А це вже не просто спірне тлумачення, а відверто некоректний підхід.
Що ця постанова означає для інших підприємців
Рішення Верховного Суду у справі №520/31403/24 – не просто епізод із життя одного харківського ФОПа. Це сигнал для податкових органів по всій країні: нові обмеження не можна застосовувати до старих доходів.
Якщо ви у 2023 році частину часу провели на спецрежимі зі ставкою 2%, а потім повернулися на свою групу єдиного податку, пропорційний граничний обсяг доходу має рахуватися лише з 1 серпня 2023 року. Усе, що ви заробили до цієї дати, повинно оцінюватися за старими правилами – з повним річним лімітом у 5 587 800 грн.
Крім того, Суд чітко вказав: податковий орган зобов’язаний виокремлювати дохід за період, коли нові правила вже діяли. Якщо податкова натомість бере загальну суму з декларації та механічно ділить ліміт на кількість місяців – це безумовний привід для оскарження.
К слову, підприємець у цій справі отримав не лише скасування донарахувань на 428 843,25 грн. Йому ще й компенсували 19 297,94 грн судового збору за всі три інстанції – з бюджетних асигнувань податкового органу.
І, мабуть, найважливіше: Верховний Суд не знайшов підстав відступати від своєї попередньої практики. А отже, правова позиція є сталою – на неї можна сміливо посилатися, якщо ваша ситуація бодай віддалено нагадує описану. Закон, який набрав чинності 1 серпня, не може карати за доходи січня. Це не лише здоровий глузд, а й конституційний принцип, який Верховний Суд послідовно захищає.
