За загальним правилом статті 31 КЗпП України роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, яка не передбачена у трудовому договорі. Конституція, яка має ще вищу, ніж КЗпП юридичну силу частиною 3 статті 43 також забороняє виконання примусової праці.
Переведення працівника на іншу роботу
Переведення працівника на іншу роботу врегульовано нормами ст. 32 КЗпП України: переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 КЗпП та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до вимог ст. 33 Кодексу законів про працю України, тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.
Тобто, за звичайних умов, трудове законодавство України НЕ дає роботодавцеві права перевести працівника на іншу роботу без його згоди.
А що під час дії режиму воєнного стану?
Та сама частина 3 статті 43 Конституції України, яка забороняє примусову працю містить ще одне правило: «Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан»
Так само, ст. 33 КЗоТ у частині другій містить норму про те, що роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже висновок – в умовах дії режиму воєнного стану працівник може бути переведений на іншу роботу, яка не обумовлена його трудовим договором без його згоди. Строк такого переведення – до 1 місяця. На жаль, КЗпП не зазначає до 1 місяця на рік, чи можна переводити працівника на 1 місяць на ыншу роботу без згоди, а через тиждень після повернення працівника на свою роботу – ще на строк до місяця знову на іншу, і так декілька разів…
Але можна сказати, що у будь-якому разі роботодавець не може перевести працівника на роботу яка йому протипоказана за станом здоров’я, не може навіть тимчасово переводити на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.
