Хто може отримати зарплату за померлого працівника

Для зв'язку з адвокатом:

Невиплачена зарплата після смерті працівника – це гроші, які людина заробила, але вже не встигла отримати. Роботодавець не може просто залишити їх собі. Закон досить чітко визначає, кому належать ці суми, і в яких випадках родині доведеться доводити своє право.

Питання здається простим, доки не починаєш розбиратися. Тут переплітаються трудове, спадкове й сімейне право. Кожна галузь тягне ковдру на себе, а людина з текою документів стоїть у коридорі відділу кадрів і не розуміє, з чого почати.

Що саме належить родині

Йдеться не лише про оклад за останні відпрацьовані дні. До суми входить компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки. А ще інші виплати, право на які людина вже заробила, але не встигла ними скористатися.

Основна норма – стаття 1227 Цивільного кодексу України. Звучить вона доволі буденно: суми заробітної плати, що належали працівнику за життя і залишилися неотриманими, переходять до членів його сім’ї. Якщо таких осіб немає, ці суми стають частиною спадщини.

Кстати, стаття говорить не тільки про оклад. У переліку є пенсія, стипендія, аліменти, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування шкоди від ушкодження здоров’я та інші соціальні виплати. Людина захворіла, оформила лікарняний і померла до виплати? Ці гроші теж не зникають.

Різниця між двома шляхами суто практична. Перший варіант – звернення прямо до роботодавця, без нотаріуса і свідоцтва про право на спадщину. Другий – звичайна спадкова справа з усіма її кроками, записами й чергами.

Компенсація за відпустку

Стаття 83 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону про відпустки прямо згадують ситуацію зі смертю працівника. Це саме та деталь, про яку родичі часто не здогадуються.

Зміст такий: компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток виплачують і після смерті людини. Те саме стосується додаткової соціальної відпустки для тих, хто має дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Але лише якщо право на таку відпустку справді виникло.

Відпускні не згоряють. Вони не зникають разом із трудовою книжкою і не залишаються роботодавцю як приємний бонус.

Кого закон вважає членом сім’ї

Ось де починається найцікавіше. Стаття 3 Сімейного кодексу України описує сім’ю так: люди спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Формула широка, але цілком конкретна.

Для подружжя є полегшення. Дружина й чоловік вважаються сім’єю навіть тоді, коли живуть окремо з поважних причин: через роботу, навчання, лікування, догляд за батьками. Дитина належить до сім’ї батьків незалежно від спільного проживання.

Із батьками, повнолітніми дітьми, братами й сестрами все складніше. Їм доведеться показати саме ті обставини, про які говорить стаття 3. Наприклад, мати жила разом із дорослим сином, вела з ним спільне господарство, разом платила за комуналку. Це вже аргументи.

Річ не в родинному зв’язку як такому. Річ у тому, чи була ця людина членом сім’ї в розумінні закону на момент смерті.

Якщо шлюб не зареєстрований

Невиплачена зарплата після смерті працівника може дістатися і партнеру, з яким людина жила без штампа в паспорті. Закон не ставить тут бар’єру.

Але самого факту спільного проживання мало. Потрібно довести, що це була сім’я: спільний побут, взаємні права й обов’язки, спільні витрати. Судді дивляться на сукупність обставин, а не на одну довідку з місця проживання.

На практиці допомагають спільні договори, банківські документи, свідчення сусідів, листування, медичні папери, де людина вказана як близька. Кожна дрібниця працює на загальну картину.

Коли претендентів двоє

Уявіть типову ситуацію: до роботодавця приходять дружина і мати померлого. Обидві мають документи, обидві наполягають, що гроші належать саме їм.

Черговості між членами сім’ї стаття 1227 не встановлює і часток не визначає. Тому той, хто подав заяву першим, не отримує автоматично всю суму. Це не перегони зі стартовим пістолетом.

Домовитися зазвичай дешевше, ніж судитися. Якщо родичі готові ділити суму, варто зафіксувати домовленість письмово і показати її роботодавцю – так він бачить, кому і скільки платити, і не боїться претензій збоку.

Якщо ж миру немає, спір про право на виплату або про розподіл грошей вирішує суд. Роботодавець у цій історії не арбітр. Його завдання – виплатити належне тому, хто має право, і зробити це без ризику для себе.

Як діяти родині

Порядок кроків виглядає приблизно так:

  • Підготуйте письмову заяву на ім’я роботодавця з проханням виплатити кошти, які працівник не отримав за життя.
  • Додайте копію свідоцтва про смерть.
  • Додайте документи про родинний зв’язок: свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, інші папери залежно від обставин.
  • Попросіть окремо повідомити суму невиплаченої зарплати та розмір компенсації за невикористані дні відпустки.

Заяву краще подавати у двох примірниках. Один залишається у роботодавця, другий із відміткою про отримання – у вас. Якщо канцелярія відмовляється приймати, надсилайте рекомендованим листом з описом вкладення.

Свідоцтво про право на спадщину в цьому варіанті не потрібне. Людина звертається як член сім’ї, а не як спадкоємець. Буває, що кадри все одно вимагають папір від нотаріуса. Тоді є два виходи: пояснити норму письмово або піти спадковим шляхом, якщо це швидше.

Чому роботодавець іноді відмовляє

Найчастіша причина – страх помилки. Відділ кадрів бачить кількох родичів і не знає, кому платити, щоб потім не відповідати перед іншими.

Саме тому письмова заява і письмова відповідь важливі для обох сторін. Роботодавець отримує папір, на який може опертися. Заявник – доказ, що він звертався і не отримав грошей.

Якщо гроші йдуть через спадщину

Коли членів сім’ї немає або коли виникає спір, суми стають спадщиною. Процедура інша, і без нотаріуса вже не обійтися.

Спадкоємцю варто повідомити нотаріуса про невиплачені суми. Нотаріус має право направити запит роботодавцю й з’ясувати точний розмір боргу перед працівником. Це важливо, бо сума входить до складу спадкової маси і без неї розрахунок часток буде неповним.

Про строки

Окремого шестимісячного строку для звернення до роботодавця стаття 1227 не встановлює. Це не спадкова справа, тут інша логіка.

Шестимісячний строк зі статті 1270 Цивільного кодексу стосується прийняття спадщини. Він відраховується від дня смерті й працює саме для спадкової процедури.

Якщо роботодавець відмовив, доведеться думати про суд. Для суду діють свої строки звернення, і тягнути до останнього місяця не варто.

Тому заяву подавайте одразу, щойно зібрали документи. Копії з відміткою про отримання, листування і письмові відповіді зберігайте. У спорі ці папірці важать більше, ніж будь-які усні домовленості.

Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков

Консультація адвоката – записатися

Консультация

Форма обращения к адвокату

Для зв'язку з адвокатом: