Михайло Федоров заявив, що не обійме жодної із запропонованих посад, якщо не йдеться про повернення в крісло очільника Міноборони. Публічний коментар, що пролунав 23 липня, по суті став ультиматумом – із посиланням на перебіг війни та незавершену армійську реформу.
Три посади, що вирішують хід війни
У розмові з журналістами Федоров наголосив: у нинішній Україні реальний вплив на бойові дії, окрім військових на передовій, мають лише три людини.
«Я вдячний президенту за всі запропоновані варіанти. Але сьогодні в державі є лише три посади, які окрім військових на полі бою реально визначають хід війни, – президент України, міністр оборони та Головнокомандувач Збройних сил України. Саме тому я не погоджуюся на жодну іншу посаду, окрім посади Міністра оборони», – заявив він.
Чесно кажучи, формулювання звучить як усвідомлений вододіл. Федоров не просто торгується за статус – він відкидає будь-які компромісні сценарії, за яких його команда могла б вписатися в уряд на других ролях.
Важелі, яких немає в інших кабінетах
Аргументація екс-міністра впирається в конкретний перелік повноважень. Жодна інша державна посада, за його словами, не дозволяє робити те, без чого військова машина буксуватиме.
«Жодна з інших посад не має реальних повноважень, щоб побороти корупцію в закупівлях, завершити розпочату трансформацію армії, планувати й реалізовувати асиметричні дії та операції проти ворога, викорінити культуру брехні й безвідповідальності всередині системи та завершити інші речі, які наша команда вже розпочала в міністерстві оборони», – додав Федоров.
Тут важливий момент: ідеться не про апаратну вагу чи близькість до президента. Екс-міністр прямо вказує на системні важелі, вшиті саме в посаду керівника оборонного відомства. І якщо цих важелів немає, то вся розпочата робота, як він дає зрозуміти, упреться в стіну.
До речі, фраза про «культуру брехні й безвідповідальності» – не просто фігура мови. Вона відсилає до давнього запиту всередині військового керівництва на злам радянської моделі управління, де доповіді нагору й реальний стан справ існують у паралельних всесвітах. Судячи з тону заяви, Федоров вважає, що почав розкривати ці шари, і кидати процес на півдорозі не збирається.
План AIR–LAND–ECONOMY і січень 2026-го
Федоров нагадав, що його команда прийшла в Міноборони в січні 2026 року на запрошення президента з конкретною стратегією, як завершити війну. Саму стратегію він назвав AIR–LAND–ECONOMY.
Якщо розшифрувати, то логіка там трискладова: захистити небо, зупинити просування на фронті, завдати удару по економіці ворога. Іншими словами – класична асиметрична модель, де ставка робиться не лише на поля битв, а й на підрив ресурсної бази.
«Ми назвали цей план AIR–LAND–ECONOMY», – пояснив Федоров, додавши, що його не цікавить ні посада, ні статус, а виключно можливість реально впливати на результат і наближати перемогу України.
І ось у чому штука: по суті він каже – план уже запущено, трансформацію розпочато, але без посади міністра оборони дожати ці зміни неможливо. Тому що будь-які інші крісла просто не дадуть тієї повноти влади, яка потрібна для одночасної боротьби з корупцією, перебудови армійської машини та планування асиметричних операцій.
Цю публічну заяву на Банковій, імовірно, сприймуть не просто як прохання про довіру, а як демонстративне нагадування: ціна компромісу в цій кадровій партії – ризик залишити розпочаті реформи без головного двигуна.
