Чи може людина, чий будинок знищили снаряди ще у 2015 році, розраховувати на компенсацію за зруйноване житло від держави? Саме це питання стало ключовим у справі, яку нещодавно розглянув Верховний Суд.
І відповідь, чесно кажучи, невтішна. Але давайте розбиратися по порядку – тут важливий не лише результат, а й те, як суд аргументував свою позицію.
Що сталося з будинком у Горлівці
Уявіть: людина має будинок площею майже 200 квадратних метрів. Живе, облаштовує, вкладає кошти. І одного дня – 11 лютого 2015 року – під час артилерійського обстрілу Горлівки в будинок влучає снаряд. Все згорає.
Позивач (назвемо його так, як у судових документах – ОСОБА_1) втратив практично все. За висновком будівельно-технічної експертизи: частково зруйновані несучі стіни, перегородки, перекриття. Повністю знищені дах, покрівля, вікна, двері. Інженерні комунікації, внутрішнє оздоблення – усе перетворилося на руїни. Вартість відновлення експерти оцінили у понад 8,4 мільйона гривень.
Факт руйнування підтверджений актом про пожежу. За цим фактом СБУ порушило кримінальне провадження за статтею про терористичний акт. Тобто, з погляду доказів, ситуація гранично прозора: будинок справді знищений, винен у цьому не власник, а бойові дії.
Але коли ОСОБА_1 спробував отримати компенсацію – вперся у глухий кут.
Чому закон не на боці позивача
Річ у тім, що в лютому 2023 року ухвалили Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України». Назва довга, але суть проста – держава створила механізм виплат тим, хто втратив житло через війну.
Проте є два «але», які перекреслили надії позивача.
Перше: закон не поширюється на житло, зруйноване до 24 лютого 2022 року. А в нього – лютий 2015-го.
Друге: компенсацію не дають за об’єкти, які станом на 24 лютого 2022 року знаходилися на тимчасово окупованій території. Горлівка – саме така територія.
Вийшла парадоксальна ситуація: будинок знищено, вина власника відсутня, але юридичних підстав для виплати немає. Саме тому ОСОБА_1 звернувся до суду – визнати за ним право на компенсацію за зруйноване житло напряму.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Слов’янський міськрайонний суд у травні 2025 року в позові відмовив. Аргументація: держава Україна не контролювала територію настільки, щоб запобігти руйнуванню. До того ж, заявлені вимоги суд визнав такими, що їх неможливо виконати – надто розмиті, без конкретики.
Апеляційний суд підтримав цю позицію. І додав важливий нюанс: позивач навіть не намагався пройти стандартну процедуру – не звертався до комісії з розгляду питань щодо компенсації. Доказів цього у справі немає. Крім того, обов’язок відшкодувати шкоду за зруйноване майно держава несе лише тоді, коли вона сама порушила право власності. А позивач не доводив, що його будинок знищила саме Україна.
Коротше кажучи: суди сказали – ви не туди прийшли і не так сформулювали вимоги.
Позиція Верховного Суду: холодний душ для власників житла на окупованих територіях
У квітні 2026 року Верховний Суд остаточно поставив крапку. Касаційну скаргу залишили без задоволення.
Чому? Суд нагадав: Конституція України (стаття 56) справді гарантує кожному право на відшкодування шкоди за рахунок держави. Але – лише тоді, коли шкода завдана незаконними діями самих державних органів. Цивільний кодекс теж каже: шкоду відшкодовує той, хто її завдав. А завдала її російська федерація.
І тут з’являється ще один ключовий документ – Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Частина дев’ята статті 5 цього закону прямо вказує: відповідальність за матеріальну та моральну шкоду, заподіяну окупацією, несе рф. Україна тут виступає не як винуватець, а як держава, що створює додаткові соціальні механізми підтримки.
Держава, за логікою Верховного Суду, виконала свій позитивний обов’язок – розробила компенсаційні процедури (згадаймо постанову Кабміну №947). Але ці процедури мають чіткі критерії. І якщо ви під них не підпадаєте – це не означає, що вас дискримінують.
Чи справді тут немає дискримінації
Адвокат позивача наполягав: обмеження за датою (24 лютого 2022 року) та за місцезнаходженням майна (окупована територія) дискримінують людей. І в цьому є логіка. Справді, чому власник зруйнованого будинку в Бучі отримує компенсацію, а власник такого ж зруйнованого будинку в Горлівці – ні?
Верховний Суд відповів лаконічно: створення нових механізмів для ситуацій після 24 лютого 2022 року не свідчить про дискримінацію тих, хто постраждав раніше. Розроблення одних процедур не означає обов’язку розробити аналогічні для всіх можливих випадків.
Чесно кажучи, звучить це радше як юридична формула, ніж як відповідь на життєво-людське запитання. Але суд оперує нормами права, а не емоціями.
Важливий момент, який варто зрозуміти: Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна» – це соціальний інструмент, а не механізм повного відшкодування збитків. Він не має правової природи компенсації шкоди, завданої Україною. Це – жест держави на підтримку громадян. А жести, як відомо, бувають вибірковими і не завжди справедливими.
Що робити тим, хто опинився в схожій ситуації
Постанова Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі №243/7394/23 остаточна і оскарженню не підлягає. Але вона не закриває всі двері.
По-перше, залишається теоретична можливість стягнення збитків безпосередньо з російської федерації. Так, це складно, довго і поки що радше схоже на правовий ідеалізм, але міжнародні механізми поступово формуються.
По-друге, варто уважно вивчити Порядок №947 (постанова Кабміну від 18 грудня 2013 року з усіма змінами). Цей документ регулює виплату грошової компенсації постраждалим, чиє житло зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру. Він діяв до ухвалення лютневого закону 2023 року і має ширші критерії за строками – від 14 квітня 2014 року.
По-третє – і це, мабуть, найголовніше – перед зверненням до суду треба вичерпати адміністративну процедуру. Подати заяву до комісії, отримати відмову і вже тоді йти оскаржувати її. Без цього кроку суди просто розводять руками: ви ж навіть не спробували.
І ще одне: формулюйте позовні вимоги конкретно. Суд не може визнати абстрактне «право на компенсацію за зруйноване житло» без чіткого механізму виконання такого рішення.
Ця історія – не просто про один будинок у Горлівці. Вона про тисячі людей, які втратили житло до повномасштабного вторгнення і досі не знають, чи побачать колись компенсацію. І поки що правовий ландшафт складається не на їхню користь.
