Крадіжка в умовах воєнного стану карається за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України – і це значно серйозніше, ніж звичайне викрадення чужого майна. Саме за цією кваліфікацією засудили мешканку Нововолинська, яка поцупила велосипед із під’їзду багатоповерхівки. Захисник подав касаційну скаргу, навівши цілий список аргументів. Та Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2026 року (справа № 165/1571/22) залишив вирок без змін. Розбираємося, що пішло не так для сторони захисту і чому доводи не спрацювали.
Як усе сталося
27 травня 2022 року, близько полудня, зі сходової клітки між четвертим і п’ятим поверхами одного з будинків у Нововолинську зник велосипед. Його вартість за висновком експерта – 3 399,67 грн. Власниця зазнала майнової шкоди на цю суму.
Поліція досить швидко вийшла на слід. Один свідок розповів, що напередодні відпочивав із компанією, де була й обвинувачена. Саме вона, за його словами, запропонувала здати велосипед у ломбард, щоб отримати гроші на спиртне. Велосипед справді возили по ломбардах «Благо» та «Скарбниця», але здати не вийшло. Зрештою його залишили на першому поверсі під’їзду, де пізніше й виявили правоохоронці.
Інший очевидець бачив жінку в чорній бейсболці, чорній кофті та голубих джинсах – спочатку вона вела велосипед марки «Азимут» поруч, а потім сіла й поїхала. Цей момент зафіксувала камера відеоспостереження на фасаді будинку №29 у 15 мікрорайоні. На відео видно, як приблизно о 12:30 особа проїжджає на велосипеді й зникає з поля зору. Свідок упізнав у ній обвинувачену – жінку, яку давно знав як ту, що неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності.
Що вирішили суди
Нововолинський міський суд Волинської області 24 квітня 2025 року визнав жінку винуватою за ч. 4 ст. 185 КК і призначив 5 років позбавлення волі. Оскільки вона мала невідбуте покарання за попереднім вироком, суд першої інстанції застосував ст. 71 Кримінального кодексу України та призначив остаточне покарання – 5 років 2 місяці.
Апеляційний суд дещо підкоригував рішення. Замість ст. 71 КК застосував ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України – простіше кажучи, поглинув менш суворе покарання за іншим вироком більш суворим. Остаточний строк залишився тим самим – 5 років. Також апеляція виключила з мотивувальної частини згадку про рецидив злочину як обтяжуючу обставину.
На що скаржився захисник у касації
Касаційна скарга вийшла насиченою. Захист просив скасувати обидва рішення й відправити справу на новий розгляд. Аргументів назбиралося чимало, і кожен вартий уваги.
Перше – протокол огляду приміщення від 27 травня 2022 року. На думку захисника, під виглядом огляду під’їзду фактично провели обшук, а для цього потрібен дозвіл слідчого судді. До того ж слідчий нібито одночасно і слідчу дію проводив, і відомості до ЄРДР вносив. Звідси випливало, що й витяг з ЄРДР – теж недопустимий доказ.
Друге – висновок товарознавчої експертизи. У ньому помилково вказали інший номер під’їзду: №2 замість №1. Захист вважав це достатньою підставою для визнання експертизи недопустимою.
Третє – відеозаписи з камери спостереження. У постанові слідчого про зняття показань технічних приладів зазначили червень замість травня. Проста технічна описка, але сторона захисту вхопилася за неї: мовляв, у постанові вказано період, який не має жодного стосунку до дати злочину.
Четверте – обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК. У ньому дві дати внесення відомостей до ЄРДР і неправильно зазначені посади прокурорів із групи.
П’яте – суди безпідставно відмовили в призначенні портретної експертизи. Захист наполягав, що не можна достеменно встановити, чи на відео саме обвинувачена і чи саме той велосипед.
Шосте – кваліфікація за ч. 4 ст. 185 КК (крадіжка в умовах воєнного стану) нібито безпідставна, адже Нововолинськ розташований далеко від зони бойових дій.
Сьоме – в імені засудженої допустили описку («Патриція» замість «Патріція»), що начебто унеможливлює її ідентифікацію. Виходить, засудили іншу особу?
Восьме – судді необґрунтовано відмовляли у відводах головуючому, а отже, склад суду незаконний.
Дев’яте – ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
І нарешті, глобальний аргумент: усі докази недопустимі, бо відсутня постанова про завершення досудового розслідування, а докази в суді долучав нібито неуповноважений прокурор.
Як Верховний Суд відповів на кожен аргумент
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду пройшлася по всіх пунктах – методично й без зайвих емоцій.
Щодо огляду під’їзду. Для цього не потрібен дозвіл усіх мешканців. Огляд місця події – слідча дія, яку Кримінальний процесуальний кодекс України дозволяє проводити навіть до внесення відомостей до ЄРДР. Тож те, що огляд провели невдовзі після реєстрації провадження, не суперечить закону. Жодного обшуку тут не було. А витяг з ЄРДР, до речі, взагалі не є джерелом доказів – Суд неодноразово це підкреслював у своїх попередніх постановах.
Щодо експертизи. Експерт визначав вартість велосипеда, а не місце його викрадення. Помилка в номері під’їзду жодним чином не впливає на суть дослідження. І що важливо – сторона захисту навіть не заперечувала правильність оцінки й не ставила під сумнів, що досліджували саме той велосипед.
Щодо описки в постанові про відео. Технічна помилка – червень замість травня – не робить доказ недопустимим. У матеріалах справи й так зрозуміло, про який період ідеться.
Щодо обвинувального акта. Дві дати – це дата внесення відомостей (27 травня) і дата реєстрації провадження (28 травня). Жодного порушення ст. 291 КПК тут немає. Помилка в посадах прокурорів – суто технічна, не більше.
Щодо портретної експертизи. У справі зібрано достатньо інших доказів, які доводять винуватість поза розумним сумнівом. Відео чітко показує особу в певному одязі, а свідок упізнав у ній обвинувачену. Призначати додаткову експертизу просто не було потреби.
Щодо воєнного стану – тут важливий момент. Ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України застосовується на всій території України, де введено воєнний стан, а не лише в зоні активних бойових дій. Відстань від лінії фронту не має жодного правового значення для кваліфікації.
Щодо описки в імені. Справді, у вироку написали «Патриція» замість «Патріція». Але ухвалою від 11 лютого 2026 року суд виправив цю описку. Проблема вичерпана, ідентифікація засудженої сумнівів не викликає.
Щодо відводів. Усі три заяви про відвід головуючого розглянули інші судді цього ж суду з дотриманням процедури, передбаченої ст. 81 КПК. Підстав вважати склад суду незаконним колегія не побачила.
Щодо повноважень прокурора. У справі є постанова про зміну групи прокурорів від 25 серпня 2022 року. Вона винесена уповноваженою особою згідно з ч. 3 ст. 37 КПК. Прокурора включили до групи законно – отже, всі докази, долучені ним у суді, цілком допустимі.
І про завершення досудового розслідування. У матеріалах є доручення прокурора від 29 червня 2022 року на повідомлення підозрюваної та її захисника про завершення розслідування. Заява сторони захисту про відсутність процесуального рішення просто не підтвердилася.
Верховний Суд дійшов висновку: ані місцевий, ані апеляційний суди не допустили істотних порушень. Вирок відповідає статтям 370, 374 КПК, ухвала апеляції – вимогам ст. 419 КПК. Касаційну скаргу залишили без задоволення, оскаржувані рішення – без змін.
Крадіжка в умовах воєнного стану залишається злочином із підвищеною суспільною небезпекою, і суди підходять до таких справ без поблажок. Навіть якщо йдеться про велосипед вартістю трохи більше трьох тисяч гривень, а місто розташоване за сотні кілометрів від фронту. Закон однаковий для всієї країни.
