Простій – це зупинення роботи підприємства, яке викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Держслужба з питань праці надала з цього приводу роз’яснення чи оплачується лікарняний під час простою.
Відповідно до діючого законодавства, час простою в роботі підприємства, який виник не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки (окладу чи розряду) встановленої працівникові. При цьому, нормативні акти не містять умови щодо присутності або відсутності працівників на робочому місці під час простою, місце перебування таких працівників встановлюється роботодавцем.
Згідно норми ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку. А тому, у разі настання у застрахованої особи, яка перебуває у простої та згідно із наказом роботодавця про запровадження простою зобов’язана бути присутньою на робочому місці (або іншому місці, визначеному роботодавцем для виконання роботи) з відповідним режимом роботи, одного зі страхових випадків, визначених ст. 22 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається на загальних підставах, зокрема відповідно до норм ст. 22 та 24 Закону, за дні непрацездатності, за які працівник втрачає оплату.
Проте, як пояснює Держпраці, в тому разі, коли страховий випадок (хвороба та лікарняний) відбувся з працівником, який згідно з наказом роботодавця про запровадження простою не зобов’язаний перебувати на робочому місці і не втрачає оплату за час такого вимушеного простою, підстав для здійснення виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності (оплати лікарняного), немає.
