Мобілізація в Україні обросла скандалом, який важко собі уявити: посадовці ТЦК у Львівській та Закарпатській областях роками «призивали» людей, які або вже померли, або сидять у в’язниці. Мета проста: гарна статистика і звіт про виконання плану.
Про це заявив генеральний прокурор України Руслан Кравченко. За даними слідства, троє офіцерів ТЦК фіктивно «мобілізували» 276 осіб. Реальних призовників за цими цифрами не було жодного.
Як це працювало
Схема, чесно кажучи, простіша, ніж можна було б очікувати. Посадовці мали законний доступ до державного реєстру «Оберіг» – він містить дані про військовозобов’язаних. Заходили в систему зі своїми особистими електронними ключами і вносили до карток неправдиві відомості про призов.
Кого саме вписували до списків «мобілізованих»:
- померлих українців;
- ув’язнених, які відбувають покарання;
- осіб з правом на відстрочку;
- тих, хто вже служить або навчається у військових вишах;
- громадян, які за віком узагалі не підлягають мобілізації;
- людей на спеціальному обліку.
Крім записів в електронних реєстрах, чиновники підписували підроблені поіменні списки військовозобов’язаних і відправляли їх до обласних ТЦК та СП. Паперовий слід виглядав цілком переконливо. Людей при цьому ніхто навіть не думав кликати на службу.
«Щоб прозвітувати про “успішне” виконання плану, вони вигадували мобілізованих, яких насправді не існувало», – пояснив Кравченко.
Цифри по регіонах
Найбільший масштаб зловживань зафіксували на Закарпатті, у Мукачівському РТЦК.
49-річний полковник, начальник відомства, лише за січень-березень 2026 року «призвав» 162 особи. Його 37-річний заступник у званні майора за той самий квартал додав до фейкової статистики ще 108 людей. Разом – 270 неіснуючих бійців лише за три місяці.
На Львівщині відзначився Золочівський РТЦК. Там 41-річний підполковник, який тимчасово очолює відомство, у листопаді-грудні 2025 року «мобілізував» шістьох людей. Нюанс: усі вони вже служили у Військовому госпіталі Національної гвардії України та інших частинах. Тобто їх формально призвали вдруге, не виходячи з кабінету.
Підозри і застава
Усі троє отримали офіційні підозри у вчиненні злочину. Двох закарпатських офіцерів суд відправив під варту. Альтернатива – застава: для полковника вона становить 3,9 млн. грн., для майора – 3,3 млн. грн.
Золочівський підполковник відбувся дешевше. Йому призначили заставу у 121,1 тис. грн. – значно скромнішу суму, що, мабуть, відображає і менший масштаб фіктивних «призовів».
Генеральна прокуратура перевіряє аналогічні зловживання і в інших регіонах. Тобто троє виявлених – це, схоже, лише початок.
Ця схема могла існувати лише завдяки доступу до державних реєстрів і відсутності перехресної перевірки даних. Якби система автоматично звіряла списки «мобілізованих» з реєстром померлих чи даними пенітенціарної служби, фальсифікація розкрилася б набагато раніше.
