Мобілізація засуджених за статтею 258 КК України є незаконною – Одеський окружний адміністративний суд однозначно підтвердив це у своєму рішенні від 10 червня 2026 року. Історія, що лягла в основу справи, виявилася доволі показовою: чоловіка, раніше засудженого за підготовку до терористичного акту, призвали на службу попри пряму законодавчу заборону.
Давайте розберемося, як таке взагалі могло статися – і чому суд став на бік позивача.
Що трапилося насправді
Уявіть собі ситуацію. Людина має судимість за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 Кримінального кодексу України – підготовка до терористичного акту. Вирок Суворовського районного суду м. Одеси було винесено ще 19 лютого 2016 року. Злочин тяжкий, покарання – реальне.
Після звільнення від відбування покарання чоловіка виключили з військового обліку. Логіка тут була простою: стара редакція частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо передбачала, що особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини, з обліку виключаються. Інакше кажучи – шлях до армії для них був закритий остаточно.
Але 13 червня 2025 року все змінилося. Територіальний центр комплектування (ТЦК) призвав цю людину на військову службу під час мобілізації та направив до військової частини. Того ж дня командир частини видав наказ про зарахування новобранця до списків особового складу й на всі види забезпечення.
Позивач, звісно, пішов до суду. Він стверджував, що сама процедура призову супроводжувалася порушеннями – від незаконного доставляння до ТЦК до фіктивних записів про проходження військово-лікарської комісії. Але головний аргумент був глибшим: наявність судимості за статтею 258 КК унеможливлює будь-яку мобілізацію.
Про що сперечалися сторони
Позиція ТЦК та військової частини зводилася до такого. Злочини, передбачені статтями 258 та 301-1 Кримінального кодексу, належать до категорії злочинів проти громадської безпеки та моралі, а не проти основ національної безпеки. А раз вони не є «тяжкими чи особливо тяжкими злочинами проти основ національної безпеки» – жодних перешкод для мобілізації немає. Людина придатна до служби, відстрочок не має, документи оформлені – все законно.
Звучало начебто переконливо. Командир військової частини взагалі наполягав, що не мав права відмовити в зарахуванні – адже отримав усі передбачені законодавством документи.
Але суд подивився на ситуацію зовсім інакше. І ось чому.
Що насправді говорить закон
Ключовим документом у цій справі став Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII. Точніше – зміни, внесені до нього Законом № 2633-IX від 11 квітня 2024 року, що набули чинності 18 травня 2024 року.
Після цих змін стаття 39 Закону № 2232-XII отримала нову частину четверту. І ось тут криється найцікавіше.
Загальне правило тепер таке: засуджені особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням (тобто з іспитовим строком), можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації. Держава свідомо розширила мобілізаційний ресурс – це факт, і ніхто з цим не сперечається.
Але є нюанс. І він – вирішальний.
Частина 4 статті 39 містить чіткий перелік винятків. Не підлягають призову особи, засуджені за:
- злочини проти основ національної безпеки України;
- умисне вбивство двох або більше осіб (чи вчинене з особливою жорстокістю, чи поєднане зі зґвалтуванням або сексуальним насильством);
- особливо тяжкі корупційні кримінальні правопорушення;
- кримінальні правопорушення, передбачені статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України;
- засуджені службові особи, які займали особливо відповідальне становище (згідно з приміткою до статті 368 КК).
Помітили головне? Стаття 258 прямо входить у діапазон 258-258-6. І жодних застережень про те, до якої категорії злочинів вона належить – проти основ нацбезпеки чи проти громадської безпеки, – закон не робить. Є пряма вказівка: статті з 258 по 258-6. Крапка.
Чому аргументи ТЦК не спрацювали
Відповідачі намагалися зіграти на класифікації злочинів. Їхня логіка: стаття 258 розташована в розділі «Злочини проти громадської безпеки» Особливої частини КК, а не в розділі «Злочини проти основ національної безпеки України». Тому заборона, мовляв, не діє.
Суд відхилив цю аргументацію. І, чесно кажучи, цілком обґрунтовано.
Коли законодавець у частині 4 статті 39 Закону № 2232-XII перелічує конкретні статті Кримінального кодексу через кому, він не залишає простору для довільного тлумачення. Стаття 258 є у списку – значить, мобілізація засуджених за нею неможлива. Незалежно від того, в якому розділі КК вона розташована і як класифікується з точки зору родового об’єкта злочину.
Крім того, суд звернув увагу на ще один важливий момент. Частина 4 статті 39 передбачає, що особи, які все ж проходять службу (якщо вони не потрапляють під абсолютну заборону), направляються виключно у спеціалізовані підрозділи військових частин. Але це правило стосується лише тих, кого мобілізувати дозволено. Позивач належав до категорії, яку закон прямо виключає з мобілізаційного ресурсу. А отже, жодні спецпідрозділи тут не рятують – призов був протиправним від самого початку.
Що вирішив суд
Одеський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов. Наказ начальника ТЦК про призов визнано протиправним і скасовано. Пункт 1.2 наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу – теж. Військову частину зобов’язали звільнити позивача зі служби з подальшим виключенням зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Окрім того, з ТЦК на користь позивача стягнули судовий збір у розмірі 968,96 грн – відповідно до статті 139 КАС України.
Рішення ще може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30 днів. Але правова позиція суду першої інстанції вже сформульована гранично чітко.
Чому ця справа важлива
Якщо відкинути юридичні деталі, перед нами – системна проблема. Територіальні центри комплектування не завжди ретельно перевіряють, чи підпадає конкретний військовозобов’язаний під законодавчі обмеження. Інколи бажання виконати план із мобілізації переважає над буквою закону.
А закон у цьому питанні сформульований без жодної двозначності. Діапазон статей 258-258-6 Кримінального кодексу України – це абсолютний бар’єр для мобілізації засуджених. Жодні аргументи про класифікацію злочинів чи відсутність формального зв’язку з національною безпекою тут не працюють.
Якщо ви або ваші близькі опинилися в подібній ситуації – коли призов відбувся всупереч прямій забороні, встановленій частиною 4 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», – це рішення Одеського адмінсуду може стати серйозним аргументом на вашу користь. Прецедент створено, і він однозначний: мобілізація засуджених за статтею 258 КК України є незаконною.
