Момент набуття прав учасника товариства – тема, яку навіть досвідчені підприємці часто розуміють неправильно. Хтось вважає, що достатньо підписати договір купівлі-продажу частки. Хтось орієнтується на акт приймання-передачі. Насправді все інакше, і ця деталь коштувала позивачу програшу в суді. Розберімося на прикладі постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19.
Уявіть собі звичайну бізнес-історію. Троє людей заснували компанію, один із них вніс до статутного капіталу права на торговельну марку. Згодом інші учасники, як стверджував позивач, провели сумнівні збори та продали ці права сторонній фірмі за підозріло низьку ціну. А сам учасник на той момент уже продав свою частку іншій людині. Чи може він після цього оскаржувати рішення зборів і договір? Саме навколо цього й точився спір.
Суть конфлікту
Отже, маємо ТОВ «Мейсон Ентертеймент». Одним із його учасників був ОСОБА_1 з часткою 25 відсотків. У серпні 2017 року, за його словами, відбулися збори, яких насправді не було, а протокол виготовили значно пізніше. Цим протоколом нібито погодили продаж прав на знак для товарів і послуг. Далі, у листопаді 2018 року, директор товариства уклав із ТОВ «ДЗІДЗІДЗІ» договір про передачу виключних майнових прав на цей знак за 40 000 гривень. На думку позивача, ціна була сильно занижена, а покупець пов’язаний з одним із учасників.
Тут важливий момент. Позивач продав свою частку ще в червні 2018 року за договором купівлі-продажу. Акт приймання-передачі частки оформили 13 грудня 2018 року, і того ж дня внесли зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Тобто до суду він звернувся вже в грудні 2019 року, коли учасником компанії був не він, а покупець його частки.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд дійшов парадоксального висновку: збори начебто не проводилися, договір начебто укладено з порушенням, однак у позові відмовив. Логіка проста – позивач на час звернення вже не був учасником товариства, тож не довів порушення своїх корпоративних прав. Апеляція оцінила докази інакше і визнала, що збори таки відбулися, але в підсумку теж відмовила з тієї самої причини. Колишній учасник не може вимагати захисту прав, які вже передав іншій особі.
Касаційний суд передав справу на розгляд Великої Палати, бо побачив у ній виключну правову проблему. Коли саме новий власник частки стає повноправним учасником? У момент підписання договору, у момент підписання акта чи в момент реєстрації в державному реєстрі? Різні суди відповідали по-різному, тож треба було навести лад.
Чому виникла плутанина
Чесно кажучи, плутанина виникла не на порожньому місці. До 17 червня 2018 року діяли норми Закону України «Про господарські товариства», за якими статут товариства мав містити склад учасників і розмір їхніх часток. Тому будь-яка зміна учасників потребувала зборів та внесення змін до статуту. Новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» спростив цю процедуру: склад учасників більше не обов’язково фіксувати у статуті. Але законодавець чітко не сказав, з якого саме моменту покупець частки вважається таким, що увійшов до товариства. Ось це й довелося роз’яснювати.
Що таке момент набуття прав учасника товариства
Велика Палата Верховного Суду розмежувала дві речі, які часто плутають. Перше – це право на частку, тобто право власності. Воно виникає з договору і може переходити в момент, визначений самим договором. Друге – це право з частки, тобто корпоративні права: голосувати на зборах, отримувати дивіденди, брати участь в управлінні.
Так от, момент набуття прав учасника товариства пов’язаний саме з державною реєстрацією зміни складу учасників. Іншими словами, поки в реєстрі не з’явився запис про нового учасника, корпоративні права йому фактично не передані. Це випливає з частини п’ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Для реєстрації змін про склад учасників подають, зокрема, акт приймання-передачі частки з нотаріально засвідченими підписами.
Інакше кажучи, сам собою договір купівлі-продажу частки ще не робить покупця учасником у повному розумінні. Акт передачі також не завершує процес. Лише після внесення відомостей до реєстру набувач отримує можливість реально здійснювати права учасника. Це і є той момент набуття прав учасника товариства, на який варто орієнтуватися.
Чому це важливо для позивача
У нашій справі позивач передав частку за актом 13 грудня 2018 року, і того ж дня в реєстрі з’явився запис про нового учасника. Отже, з цієї дати корпоративні права перейшли до покупця. Коли позивач подав позов у грудні 2019 року, він уже не був учасником і не міг довести порушення власних корпоративних прав. Задоволення позову не захистило б його інтерес, а лише створило б невизначеність для товариства та його нового учасника.
Окремо Велика Палата нагадала давній принцип. Учасник товариства, навіть мажоритарний, не може вважатися належним позивачем, коли йдеться про порушення прав самої юридичної особи. Інтереси окремого учасника та інтереси товариства не завжди збігаються. Тому договір, укладений директором із третьою особою, не є автоматичним порушенням прав учасника лише тому, що той голосував проти чи взагалі не брав участі в ухваленні рішення. Цю логіку підтверджує і практика Європейського суду з прав людини.
Ще один практичний висновок
Велика Палата виключила з мотивувальних частин рішень нижчих судів висновки про те, чи проводилися збори насправді. Адже ці висновки могли б сприйматися як преюдиційні в інших справах, хоча для цієї справи вони не мали значення. Суд також залишив у силі відмову в позові, але змінив обґрунтування.
Кому це корисно знати
Якщо ви купуєте частку в товаристві, не вважайте себе повноправним учасником одразу після підписання договору. Переконайтеся, що зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Якщо ви продаєте частку, пам’ятайте: після реєстрації нового власника ваші корпоративні права припиняються. І якщо ви плануєте оскаржувати рішення зборів або угоди товариства, зробіть це до того, як вийдете зі складу учасників. Інакше суд, імовірно, відмовить, бо ви вже не є носієм тих прав, про захист яких просите.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19 закріпила цю логіку чітко. Момент набуття прав учасника товариства – це не дата в договорі і не дата в акті, а день державної реєстрації зміни складу учасників. Саме з нього варто рахувати свої корпоративні можливості та обмеження.