Незаконна мобілізація людини, яку ще у 2007 році виключили з військового обліку через непридатність до служби, – саме таку справу розглядав Хмельницький окружний адміністративний суд у вересні 2026 року. Позивач довів, що його призвали без жодних законних підстав, і суд став на його бік. Давайте розберемося, як таке стало можливим і чому це рішення важливе для багатьох українців.
Суть справи: дві реальності одного військовозобов’язаного
Історія почалася майже двадцять років тому. У листопаді 2007 року військово-лікарська комісія визнала чоловіка непридатним до військової служби та виключила його з військового обліку. Підстава – пункт 3 частини шостої статті 36 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». Відповідний запис з’явився у військовому квитку, а згодом підтвердився й витягом із застосунку «Резерв+».
Здавалося б, крапка. Людина більше не військовозобов’язана, жодних повісток, жодних ТЦК. Але в липні 2026 року все змінилося.
Місцевий територіальний центр комплектування провів повторний медичний огляд. Комісія ВЛК винесла висновок: придатний до військової служби. Того ж дня, 15 липня 2026 року, з’явився наказ про призов на військову службу під час мобілізації в особливий період. Чоловіка направили до військової частини, де його зарахували курсантом навчального взводу.
Позивач не погодився з такими рішеннями й пішов до суду. І, як покаже подальший аналіз, мав на це повне право.
Хто підлягає призову, а хто – ні
Ключове питання цієї справи: чи можна мобілізувати людину, яка офіційно виключена з військового обліку? Відповідь дає системний аналіз двох базових законів.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює чітке правило: призову під час мобілізації підлягають лише ті, хто перебуває на військовому обліку та визнаний придатним за станом здоров’я. Це випливає зі статей 1 та 22 цього закону, а також статей 1 і 33 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Жодних винятків для тих, кого колись виключили з обліку, законодавець не передбачив.
І тут ми підходимо до принципової різниці між двома поняттями: «зняття» та «виключення» з військового обліку. Це не просто гра слів – наслідки кардинально різні.
Коли людину знімають з обліку, вона продовжує залишатися військовозобов’язаною і згодом може бути взята на облік знову. Виключення ж означає повну втрату статусу військовозобов’язаного. Держава в особі компетентного органу фактично визнала: ця особа непридатна до виконання військового обов’язку.
У нашому випадку чоловіка саме виключили з обліку у 2007 році. Відтоді він не був військовозобов’язаним. І ТЦК не мав жодних законних підстав ні направляти його на ВЛК, ні тим більше – видавати наказ про призов.
Що сказав Верховний Суд
Суд у цій справі спирався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 (пункти 37–39). Верховний Суд наголосив: законодавець свідомо розмежовує процедури зняття та виключення з військового обліку. Підстави різні, і правові наслідки теж.
Громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов’язаного. Натомість зняті з обліку такий статус зберігають. Це принципова позиція, і вона прямо вплинула на результат хмельницької справи.
Чому ТЦК помилився
Помилка територіального центру комплектування була не в тому, що вони провели ВЛК, а в тому, що проігнорували юридичний факт: людина офіційно не є військовозобов’язаною. І це не випадковість і не технічний збій – це правова реальність, яка існує з 2007 року.
Крім того, суд звернув увагу на пункт 3.3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Ця норма вимагає: особи, раніше визнані непридатними до військової служби, можуть проходити повторний огляд лише після обов’язкового обстеження у спеціалізованих медичних закладах. І ТЦК має сформувати електронне направлення в системі ЕСОЗ.
Жодних доказів такого обстеження відповідач суду не надав. А це означає, що навіть процедуру повторного медичного огляду було проведено з порушенням.
Тягар несприятливих наслідків через невиконання ТЦК своїх обов’язків не може перекладатися на плечі громадянина. Суд чітко це зафіксував.
Ланцюгова реакція: одне рішення тягне за собою інші
Юридична логіка цієї справи вибудувана послідовно й бездоганно. Якщо первинний наказ – про призов – визнається протиправним, то й усі похідні від нього рішення також стають незаконними.
Суд прямо вказав: наказ командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу є похідним від наказу ТЦК про призов. І хоча командир частини не допустив самостійних порушень, його наказ все одно підлягає скасуванню – просто тому, що його правова основа виявилася нікчемною.
Це важливий прецедентний підхід. Він означає, що суд дивиться на всю послідовність рішень як на нерозривний ланцюг. Якщо перша ланка тріснула – розсипається весь ланцюг, незалежно від того, наскільки добросовісно діяли інші учасники процесу.
Військова частина намагалася захиститися посиланням на позицію Верховного Суду про «незворотність процедури призову». Мовляв, раз людина вже у війську, то скасування наказу нічого не змінить. Суд цей аргумент відхилив. Бо та справа стосувалася зовсім інших обставин, де військовослужбовець оскаржував свій призов майже через рік після мобілізації. Тут же порушення було очевидним і грубим із самого початку.
Результат: що вирішив суд
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду повністю задовольнило позов. Суд:
- визнав протиправним і скасував висновок ВЛК про придатність позивача до військової служби;
- визнав протиправним і скасував наказ ТЦК про призов;
- визнав протиправним і скасував наказ про зарахування до списків військової частини;
- зобов’язав військову частину звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу.
Суд також підкреслив: хоча Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» не містить окремої підстави для звільнення через незаконну мобілізацію, проходження служби є прямим наслідком такої мобілізації. А отже, для ефективного захисту порушеного права людини та повного його відновлення суд повинен зобов’язати військову частину прийняти рішення про звільнення.
Це рішення – не просто перемога конкретної людини. Воно підтверджує просту, але критично важливу істину: якщо держава одного разу офіційно визнала громадянина непридатним до військової служби та виключила з обліку, вона не може через двадцять років «передумати» без дотримання всіх процедур, передбачених законом. І суди готові такі порушення виправляти.
