У Міністерстві юстиції пояснили, що таке нотаріальна таємниця, які умови її можливого розголошення та які існують законодавчі винятки.
Нотаріальна таємниця є одним з засобів захисту прав громадян та правових гарантій довіри до нотаріальної діяльності. Переконаність у збереженні конфіденційності інформації, яка надається нотаріусу під час вчинення правочинів, сприяє розвитку приватних правовідносин та безпеці персональних даних.
«Нотаріальна таємниця» – зміст поняття
Під нотаріальною таємницею розуміється вся інформація, отримана в процесі вчинення нотаріальних дій або під час звернення заінтересованої особи до нотаріуса. Це можуть бути дані про особу, її майно, особисті майнові чи немайнові права та обов’язки.
Зобов’язання щодо нерозголошення цієї інформації покладене не лише на нотаріуса та його помічника, але й на всіх осіб, яким вона стала відома у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків.
Тож якщо нотаріус відмовляє у наданні відомостей, наприклад, щодо правочину вашого батька чи повнолітньої доньки – це абсолютно правомірно, бо навіть родинні зв’язки не надають автоматичного права на доступ до інформації, яка належить до сфери нотаріальної таємниці.
Коли можливе розголошення нотаріальної таємниці?
Дотримання принципу конфіденційності є складовою професійної етики нотаріуса. Порушення цього принципу тягне за собою відповідальність, але разом з цим законодавство передбачає випадки, коли надання такої інформації допускається:
- внесення даних до державних реєстрів;
- звітність у межах фінансового моніторингу;
- надання інформації суду, правоохоронним органам, податковій, виконавцям чи Міністерству юстиції – за умов, чітко визначених законом, і виключно в обмеженому обсязі.
Окрім цього, законодавство містить чіткі вказівки щодо того, коли в рамках деяких правочинів, не тільки повідомлення, а й отримання згоди він інших осіб є обов’язковим, як, наприклад, згода другого з подружжя на відчудження або придбання майна чоловіком/жінкою.
Нотаріус у ролі свідка: чи можна розкрити таємницю в суді?
Навіть у разі виклику до суду нотаріус не має права вільно розголошувати відомості, що є частиною нотаріальної таємниці. Такі свідчення можливі лише за прямим запитом суду або за згодою особи, в інтересах якої було вчинено нотаріальну дію. Закон чітко захищає конфіденційність навіть у судовому процесі – нотаріальна таємниця залишається під охороною.
У Мін’юсті також відзначили, що копії документів, які зберігаються у нотаріуса та довідки про вчинені нотаріальні дії видаються виключно особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. А в разі смерті такої особи чи визнання її померлою, документи та інформація можуть бути надані тільки її спадкоємцям
