Посідання майна – саме навколо цього поняття будується одна з найпомітніших новацій проєкту нового Цивільного кодексу України №15150. І якщо ви маєте будь-яке відношення до нерухомості, бізнесу чи просто хочете розуміти, як держава регулює ваше право тримати щось у руках – читайте далі.
Що таке «посідання» і навіщо воно взагалі потрібне
Уявіть просту ситуацію: ви орендуєте квартиру. Власник – одна людина, а живете в ній – ви. Хто насправді «контролює» це житло щодня? Саме для таких випадків і існує поняття «посідання» – фактичне панування над річчю, незалежно від того, чия вона юридично.
У Книзі 3 проєкту нового Цивільного кодексу з’являються кілька нових термінів: «посідання», «посідач», «безпосереднє посідання» та «опосередковане посідання». Ключова ідея – відокремити факт контролю над річчю від права власності на неї. Ці речі можуть існувати незалежно одна від одної.
Кодекс також передбачає, що посідання може здійснюватися через іншу особу. Тобто власник квартири, яку здає в оренду, теж вважається посідачем – але опосередкованим. А орендар – безпосереднім.
Чому юридична спільнота занепокоєна
Нотаріальна палата України провела правовий аналіз проєкту і висловила серйозні застереження. Головне з них – новий понятійний апарат є незвичним для української судової практики і цивілістичної теорії.
Це не дрібниця. Роками українське законодавство і суди оперували усталеними поняттями: «володіння», «право володіння», «володілець». Юристи, нотаріуси і судді знають, як їх застосовувати. Є практика, є прецеденти, є розуміння.
Проєкт нового кодексу фактично будує паралельну систему термінів. І тут виникає проблема, яку НПУ назвала прямо: нова термінологія використовується в документі нерівномірно, а деякі поняття взагалі не мають усталеного тлумачення.
Хто постраждає першим
Давайте розберемось, що це означає на практиці. Суд отримує справу про спір щодо посідання майна. Суддя бере нові норми – і не знаходить чіткого орієнтира, як їх тлумачити. Один суд вирішує так, інший – інакше. Виникає правова невизначеність.
Це торкнеться конкретних людей і установ:
- судді, які розглядатимуть спори про майно
- нотаріуси, які посвідчують правочини
- державні реєстратори, які вносять записи до реєстрів
- адвокати, які захищають інтереси клієнтів
- власники майна, які просто хочуть розуміти свої права
Кожен з них стикнеться з одним і тим самим питанням: а що саме означає цей термін у конкретній ситуації? І відповідь може бути різною залежно від того, до якого суду чи органу ви звернулися.
Окремо – про речові права і систему загалом
Тут варто згадати ще один важливий момент. Проєкт розмежовує три самостійні блоки: речові права, посідання і право особи на річ. Це теоретично виглядає логічно – система стає більш точною і розгалуженою.
Але будь-яка складна система вимагає, щоб усі її елементи були однаково чітко визначені. Якщо частина понять залишається розмитою – вся конструкція починає хитатися. Саме про це і попереджає Нотаріальна палата.
Чесно кажучи, проблема не в самій ідеї реформи. Концепція посідання давно існує в європейських правових системах – наприклад, у німецькому BGB (Цивільному кодексі Німеччини) розмежування між Besitz і Eigentum, тобто між посіданням і власністю, є фундаментальним. Україна рухається до більш сучасної і деталізованої моделі. Але рух у правильному напрямку і якість самого документа – це різні речі.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
