За загальним правилом, кожна особа має повне право розпоряджатися своїм майном, в тому числі й визначати кому майно перейде у спадок. Разом з тим, Цивільний кодекс України передбачає, що незалежно від змісту заповіту, деякі особи мають право на обов’язкову частку у спадщині заповідача.
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу зміст статті 1241 ЦКУ про право на обов’язкову частку у спадщині. А відповідно до ст. 69 Закону «Про нотаріат», вже при оформленні спадщини за заповітом і при видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусу належить перевірити коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.
Отже, за нормами ст. 1241 ЦКУ малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Окрім цього, право на обов’язкову частку мають також діти, усиновлені спадкодавцем, за умови їх малоліття, неповноліття або непрацездатності.
Спадкоємець, який за законом має право на обов’язкову частку у спадщині може відмовитись від її прийняття. Це робиться офіційно, через подання нотаріусу заяви про те, що він ознайомлений зі змістом заповіту та йому роз’яснено зміст ст. 1241 ЦПК.
Важливо: Спадщина не переходить автоматично до особи, яка має право на обов’язкову частку у спадщині. Спадкоємець повинен обов’язково прийняти спадщину у визначені в законодавстві строки та в установленому порядку.
Спадкоємці за заповітом, якщо вони проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, мають право звернутись до суду з відповідним позовом.
