Оскарження постанови ВЛК у суді – реальний інструмент, коли військово-лікарська комісія проводить огляд формально, без належних обстежень. Саме таку ситуацію розглянув Одеський окружний адміністративний суд у червні 2026 року. Результат – довідку про придатність до служби скасували, а комісію зобов’язали провести повторний огляд. Давайте розберемося, що сталося і які висновки з цього можна зробити.
З чого все почалося
Історія проста. У квітні 2024 року військовозобов’язаний (назвемо його позивачем) пройшов медичний огляд у ВЛК при районному ТЦК. Лікарі оглянули його, поставили діагноз – загострення хронічного ерозивного гастриту – і винесли вердикт: придатний до військової служби. Оформили все довідкою №73/1684 від 10 квітня 2024 року.
Здавалося б, стандартна процедура, яких щодня проходять сотні людей. Але позивач із таким рішенням не погодився і подав позов до адміністративного суду. І, як з’ясувалося, не дарма – суд побачив у діях ВЛК серйозні процедурні порушення.
Що вимагає закон від військово-лікарської комісії
Медичний огляд військовозобов’язаних – не просто швидкий візит до кількох лікарів. Процедура чітко прописана в Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженому наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року.
Згідно з цим документом, перед оглядом військовозобов’язаному обов’язково проводять цілий набір досліджень. Загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічні аналізи на ВІЛ, гепатити B і C, реакція на сифіліс. Також визначають групу крові та резус-належність, роблять рентген органів грудної клітки й ЕКГ. Людям старше 40 років додатково вимірюють внутрішньоочний тиск і перевіряють кров на цукор.
Це не рекомендації. Це обов’язковий мінімум, без якого постанова ВЛК не може вважатися обґрунтованою. І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України говорить про це прямо: такі дослідження мають передувати медичному огляду.
Крім того, кожен військовозобов’язаний проходить огляд у хірурга, терапевта, невропатолога, психіатра, офтальмолога, оториноларинголога. Під час воєнного стану перелік дещо скорочений (без стоматолога й дерматолога), але суть незмінна: огляд має бути справжнім, а не формальним.
Не менш важливо й те, що лікарі зобов’язані ознайомитися з медичною документацією військовозобов’язаного перед оглядом – виписками, карткою амбулаторного хворого, даними з електронної системи охорони здоров’я. Тобто недостатньо просто подивитися на людину і сказати «придатний». Треба вивчити її історію хвороб.
Що пішло не так
А тепер – найцікавіше. Суд дослідив матеріали і побачив картину, яка викликає серйозні питання до роботи цієї ВЛК.
По-перше, у картці обстеження та медичного огляду позивача не виявилося жодних відміток про проходження будь-яких досліджень. Жодної. Це означає, що аналізи крові, сечі, про які говорить Положення, або взагалі не проводилися, або їх результати просто проігнорували.
По-друге, відповідачі – і ТЦК, і сама ВЛК – не надали суду жодних доказів проведення обов’язкових лабораторних та інструментальних досліджень. Ні загального аналізу крові. Ні серологічних тестів. Ні рентгену. Ні ЕКГ. А позивачу, до слова, було більше 40 років, тож вимірювання внутрішньоочного тиску й аналіз крові на цукор теж були обов’язковими – і теж жодного підтвердження.
По-третє, матеріали справи не підтвердили, що члени ВЛК взагалі вивчали медичні документи позивача перед оглядом. Не досліджували історію хвороб, не брали до уваги основний діагноз, супутні захворювання, можливі ускладнення.
Іронія ситуації: діагноз позивачу все ж поставили – загострення хронічного ерозивного гастриту. Але чи вплинув цей діагноз на рішення про придатність? Судячи з усього, ні. Комісія просто відмахнулася.
Чому суд став на бік позивача
Логіка суду була простою і водночас бездоганною. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо говорить: військова служба – це професійна діяльність громадян, придатних до неї за станом здоров’я. Визначити придатність можна лише через повноцінний медичний огляд за правилами, встановленими законом.
Якщо правила порушено – постанова ВЛК не може вважатися законною. Вона прийнята за неповно встановлених обставин, а отже, підлягає скасуванню. Саме таку правову позицію зайняв суд, спираючись на норми Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Положення №402.
Окремий момент: відповідачі взагалі не подали відзив на позов. За Кодексом адміністративного судочинства України, мовчання суб’єкта владних повноважень без поважних причин може кваліфікуватися судом як визнання позову. І хоча суд не обмежився лише цим, а ретельно проаналізував усі обставини, відсутність заперечень з боку ВЛК красномовно доповнила загальну картину.
Що отримав позивач
Суд задовольнив позовні вимоги. Постанову ВЛК визнали протиправною та скасували. Довідка №73/1684 від 10 квітня 2024 року втратила силу. Військово-лікарську комісію зобов’язали провести повторний медичний огляд – цього разу з урахуванням усіх захворювань позивача і з дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, з ТЦК на користь позивача стягнули 1211,20 грн сплаченого судового збору. Сума невелика, але принцип важливий.
Чому ця справа показова
Ключовий урок: оскарження постанови ВЛК у суді – це не якась абстрактна можливість, а цілком робочий механізм. І працює він не лише тоді, коли ви категорично не згодні з діагнозом по суті. Набагато частіше каменем спотикання стає саме процедура – її порушення суди сприймають дуже серйозно.
Якщо вам здається, що медичний огляд провели формально, якщо ви не здавали аналізи, якщо ваші медичні документи навіть не гортали – це вже привід замислитися над судовим оскарженням. Звісно, кожна справа індивідуальна, і гарантувати результат не візьметься жоден юрист.
Але практика показує: коли порушення процедури очевидні, суди дедалі частіше стають на бік військовозобов’язаних. У цій конкретній справі позивач навіть не доводив, що його діагноз має тягнути за собою непридатність чи обмежену придатність. Його аргумент був значно простішим: «Ви порушили процедуру – отже, ваше рішення незаконне». І суд із цим погодився.
Процедура – не бюрократична забаганка. Це ваш захист від непродуманих і недостатньо обґрунтованих рішень. І коли комісія нехтує правилами, оскарження постанови ВЛК у суді стає дієвим способом відновити справедливість.
