Оскарження штрафу ТЦК – тема, яка сьогодні хвилює тисячі військовозобов’язаних. Уявіть: ви не отримували жодної повістки, а згодом дізнаєтеся, що на вас уже накладено штраф у 17 000 гривень. Саме в такій ситуації опинився харківський аспірант, чию справу нещодавно розглянув Салтівський районний суд міста Харкова. І знаєте що? Суд став на його бік.
Давайте розберемо цю історію детально – вона показова й допоможе зрозуміти, коли штраф від територіального центру комплектування справді можна скасувати.
Що сталося: хронологія подій
У грудні 2025 року територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК) згенерував повістку на ім’я позивача через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Повістка вимагала з’явитися до ТЦК 31 грудня 2025 року о 14:00 для уточнення військово-облікових даних.
23 грудня повістку відправили рекомендованим листом через Укрпошту. Лист прибув до відділення у Харкові 25 грудня (це був четвер). А вже 29 грудня, у понеділок, працівники пошти проставили відмітку «одержувач відсутній за вказаною адресою» і повернули відправлення назад.
Позивач про повістку навіть не дізнався. Жодного телефонного дзвінка від листоноші, жодного повідомлення в поштовій скриньці. А через півтора місяці, 13 лютого 2026 року, його доставили працівники поліції до ТЦК і склали протокол за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ще за чотири дні начальник ТЦК виніс постанову – штраф 17 000 гривень.
Чому позивач пішов до суду
Тут одразу кілька моментів, які змушують замислитися. Позивач був аспірантом Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Навчався на денній формі, мав офіційно оформлену відстрочку від мобілізації до 3 травня 2026 року. Більше того – ще 12 серпня 2025 року він вчасно уточнив свої військово-облікові дані через застосунок «Резерв+».
Виникає логічне запитання: навіщо викликати людину для уточнення даних, якщо вона вже це зробила? І чи є сенс викликати того, хто має чинну відстрочку?
Але головний аргумент стосувався процедури вручення повістки. І саме він став вирішальним для успішного оскарження штрафу ТЦК.
Процедурна помилка, яка коштувала ТЦК програшу
Згідно з пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв’язку, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» вручаються особисто адресату. Якщо адресата немає вдома, працівник пошти зобов’язаний зателефонувати йому або залишити повідомлення в абонентській скриньці.
І ось ключове: адресат має три робочі дні після такого інформування, щоб з’явитися за листом. Лише після цього лист можна повернути з відміткою про відсутність.
А тепер рахуємо. Лист надійшов 25 грудня (четвер). Перший робочий день – п’ятниця 26 грудня. Субота й неділя – вихідні. Другий робочий день – понеділок 29 грудня. Третій – вівторок 30 грудня. Отже, повернути лист відправнику можна було не раніше 31 грудня.
Але Укрпошта повернула його вже 30 грудня – на день раніше. Три робочі дні не витримали. Це означає, що процедура оповіщення була порушена, а отже – повістка не вважається врученою належним чином.
Суд прямо вказав: невручення повістки позивачу має наслідком відсутність його обов’язку прибувати до ТЦК, а отже – виключає адміністративну відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Що вирішив суд
Салтівський районний суд Харкова 25 травня 2026 року повністю задовольнив позов. Постанову начальника ТЦК про накладення штрафу в 17 000 гривень скасували. Провадження у справі закрили на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення – через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Крім того, суд стягнув з ТЦК на користь позивача сплачений судовий збір – 532 гривні 48 копійок.
Цікаво, що суд звернув увагу ще на одну деталь. Відповідач не надав суду самого рекомендованого конверта з позначкою «Повістка ТЦК» разом із довідкою про причини повернення. Тобто навіть ключовий доказ неналежного оповіщення в матеріалах справи був відсутній, хоча саме на нього посилалися в оскаржуваній постанові.
На що звернути увагу в подібних ситуаціях
Чесно кажучи, ця справа – чудова ілюстрація того, що навіть у воєнний час процедура має значення. Органи влади зобов’язані діяти в межах закону, і коли вони цього не роблять – суд може й повинен це виправляти.
Перше: якщо ви вчасно оновили військово-облікові дані й маєте чинну відстрочку, виклик «для уточнення даних» виглядає щонайменше дивно. Суд у цій справі фактично визнав, що об’єктивної правової підстави для такого виклику не було.
Друге: процедура вручення повістки через пошту має бути дотримана до дрібниць. Три робочі дні – це не формальність, а ваша гарантія. Якщо пошта повернула лист раніше – оповіщення не є належним, і це відкриває шлях до успішного оскарження штрафу ТЦК.
Третє: не бійтеся відстоювати свої права. Позивач у цій справі не просто скасував штраф – він отримав компенсацію судових витрат. Для цього знадобився грамотний адвокат, уважність до деталей і готовність іти до суду.
Окремо варто зазначити: суд керувався не лише Правилами надання послуг поштового зв’язку, а й пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Саме там чітко прописано, що вважається належним підтвердженням оповіщення. І формальне повернення листа без дотримання строків до таких підтверджень не належить.
Колеги-юристи, до речі, можуть взяти цю справу на замітку. В ній суд чітко розмежував: стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» справді зобов’язує громадянина з’явитися за повісткою, але цей обов’язок виникає лише тоді, коли повістка вручена з дотриманням усіх правил. Якщо процедура порушена – немає обов’язку, немає і складу правопорушення.
І наостанок: практика оскарження штрафу ТЦК поступово формується, і ця справа – один із тих цеглинок, з яких вона складається. Сподіваюся, розбір допоміг вам побачити логіку суду й зрозуміти, на що звертати увагу в подібних ситуаціях.
