Оскарження штрафу ТЦК – тема, що сьогодні хвилює тисячі військовозобов’язаних. Історія, про яку піде мова, доводить: навіть коли ви самі визнали порушення у застосунку Резерв+, суд може стати на ваш бік. У вересні 2026 року Підгаєцький районний суд Тернопільської області розглянув саме таку справу – і ухвалив рішення на користь позивача. Постанову № R589729 від 22 червня 2026 року визнано протиправною та скасовано, а 17 000 гривень штрафу – списано. Давайте розберемося, що сталося і чому цей прецедент важливий для кожного, хто замислюється про оскарження штрафу ТЦК.
Як усе почалося: неотримана повістка і статус «у розшуку»
Уявіть собі: ви завантажуєте Резерв+, оновлюєте облікові дані – і раптом бачите червону позначку «Вас розшукує ТЦК». Причина – нібито неявка за повісткою, про яку ви навіть не чули. Саме в такій ситуації опинився мешканець Тернопільщини.
Чоловік перебував на військовому обліку. Мав офіційну відстрочку від мобілізації як батько трьох дітей віком до 18 років – на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Жодних повісток він не отримував, жодних постанов про притягнення до відповідальності йому не надсилали. І попри це – статус «у розшуку» висів у системі з серпня 2025 року.
Щоб з’ясувати причини, адвокатка подала до ТЦК офіційний запит. У відповіді військкомат повідомив: ще 6 серпня 2025 року Козівська селищна рада нібито надіслала повістку № 4477603 рекомендованим поштовим відправленням. Очікувана дата явки – 15 серпня 2025 року о 09:00. Не з’явився – значить, порушник. А далі – звернення до Нацполіції щодо розшуку.
Повістка, якої не існує в базі Укрпошти
І ось тут – перший тривожний сигнал. Коли представниця позивача перевірила трекінг-номер поштового відправлення № 0505349614892 на офіційному сайті Укрпошти, система показала: дані про це відправлення відсутні. Воно просто не було зареєстроване.
Що з цього приводу каже закон? Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року), належним підтвердженням оповіщення є:
– день отримання поштового відправлення особою, що підтверджено документами від поштового оператора;
– день проставлення відмітки про відмову отримати лист;
– день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою проживання.
Якщо ж відправлення взагалі не зареєстроване в системі – факт вручення підтвердити неможливо. Людина просто не знала про виклик до ТЦК. І це – один із найсильніших аргументів для оскарження штрафу ТЦК у судовому порядку.
Пастка Резерв+: як визнання вини обернулося штрафом
Коли в застосунку Резерв+ з’явилася опція подати заяву про визнання правопорушення, позивач нею скористався. Логіка була зрозумілою: хочеться зняти статус розшукуваного, а строки притягнення до відповідальності все одно минули. Чоловік розраховував, що справу просто закриють за строками давності – без жодного штрафу.
Але застосунок не передбачив можливості додати коментар. Повного тексту заяви видно не було. Що саме підписує людина – до кінця незрозуміло. 20 червня 2026 року заяву подано, а вже 22 червня начальник ТЦК виносить постанову за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – і накладає штраф 17 000 гривень.
Чесно кажучи, зрозуміти позивача нескладно. Коли ви возите трьох маленьких дітей – семирічного, трирічного і немовля – до школи, до лікаря, у справах, і постійно боїтеся, що вас просто на дорозі затримають через статус «у розшуку», а діти залишаться без нагляду… У такій ситуації людина готова натиснути будь-яку кнопку, аби зняти цю мітку. Це не добровільне визнання провини в юридичному сенсі. Це вимушений крок, продиктований страхом і бажанням захистити сім’ю.
Три причини, чому суд став на бік позивача
Суддя Підгаєцького районного суду Валентина Кравчук проаналізувала ситуацію з кількох принципових позицій. Зупинюся на трьох головних.
Перше – повістку не вручили належним чином. Оскільки трекінг Укрпошти не підтвердив навіть факту реєстрації поштового відправлення, позивача не можна вважати належно оповіщеним. Немає доказу вручення – немає обов’язку з’явитися. А отже, немає і складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Друге – строки накладення стягнення давно минули. Частина 9 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює чітке правило: штраф за статтями 210 і 210-1 може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Неявка мала місце 15 серпня 2025 року. Три місяці спливли ще в листопаді 2025-го. Постанова ж винесена в червні 2026-го – майже через рік після події.
Третє – тягар доказування лежить на ТЦК. Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначає: в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень саме відповідач зобов’язаний довести їх правомірність. ТЦК не надав суду жодних належних і допустимих доказів вчинення правопорушення. Сам факт визнання вини через Резерв+ не звільняє військкомат від обов’язку зібрати повноцінну доказову базу.
Крім того, суд послався на усталену практику Верховного Суду. У постанові Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено: в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи тлумачаться на її користь. Недоведені подія і вина прирівнюються до доведеної невинуватості.
Результат, який має значення для багатьох
Суд скасував постанову № R589729. Провадження у справі закрив одразу з двох підстав: відсутність складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП) і закінчення строків давності (пункт 7 частини 1 статті 247 КУпАП). Також із ТЦК на користь позивача стягнуто 8 550 гривень судових витрат – судовий збір плюс витрати на правничу допомогу.
Головний урок цієї історії: успішне оскарження штрафу ТЦК – цілком реальна процедура, а не якась юридична фантастика. Навіть якщо ви визнали порушення через Резерв+, суд оцінюватиме не факт натискання кнопки, а наявність справжніх доказів і дотримання процедури. Якщо повістку вам не вручили – відповідальності бути не може. Якщо строки минули – тим паче.
І ще один важливий момент, який неодноразово підкреслював Верховний Суд: саме по собі визнання вини не звільняє ТЦК від обов’язку довести правомірність свого рішення. Постанова військкомату – не остаточна істина. Її можна і потрібно оскаржувати, коли вона винесена з порушенням закону.
