Поновлення строку на апеляційне оскарження – це не формальість, а реальний механізм, який дозволяє виправити помилку суду першої інстанції. Але що робити, коли апеляційний суд відмовляється навіть розглядати вашу скаргу, бо не довіряє доказам її вчасної відправки? Історія зі справи № 521/1046/21, яку Верховний Суд розглянув 5 червня 2024 року, показує, як надмірний формалізм може перекрити людині шлях до справедливості.
Про щойшлося у спорі
Четверо співвласників – ОСОБА_1О, СБА_2, О_СОБА_3 та ОСОБА_4 – володіли квартирою в Одесі. Кожному належало по 1/4 частки. Загальна площа житла – 42,6 кв. м, житлова – 31,8 кв. м. Стосунки між співласниками, м’яко кажучи, не склалися. Троє з них – ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – заявили, що ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 просто не пускають їх у квартиру, змінили замок у вхідних дверях і поводяться так, ніби це виключно їхнє житло.
Уявіть собі: ви маєте законне право на частину квартири, а потрапити всередину не можете. Саме з такою ситуацією зіткнулися позивачі.
У січні 2021 року ОСОБА_1 подала позов про вселення та встановлення порядку користування житлом. Згодом, у грудні 2022 року, аналогічні позови подали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, додавши ще й вимогу про відшкодування моральної шкоди. Малиновський районний суд міста Одеси об’єднав усі три справи в одне провадження.
Що вирішив суд першої інстанції
28 березня 2023 року Малиновський районний суд ухвалив рішення, яким значною мірою задовольнив вимоги позивачів. Суд зобов’язав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні квартирою, видати ключі, а також вселив ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у належні їм частки житла. Крім того, з відповідачів стягнули по 5 000 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Цікавий момент: ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування – виділити їй кімнату площею 9 кв. м, відповідачу ОСОБА_4 – 8,2 кв. м, а двом іншим співвласникам – 14,6 кв. м. Але суд у цій частині відмовив, оскільки позивачка не надала доказів, що таке виділення взагалі можливе.
ОСОБА_5 із рішенням не погодилася. І тут починається найцікавіше.
Апеляція, яку відмовилися розглядати
Рішення суду першої інстанції оприлюднили в Єдиному державному реєстрі судових рішень 1 серпня 2023 року. Як стверджувала ОСОБА_5, повний текст вона отримала 22 серпня, а апеляційну скаргу надіслала 20 вересня 2023 року – тобто в межах тридцятиденного строку з дня отримання рішення.
Але далі сталося те, чого ніхто не очікував. Апеляційна скарга надійшла до Одеського апеляційного суду аж 10 листопада 2023 року – через місяць і 21 день після відправлення.
Суд апеляційної інстанції, м’яко кажучи, здивувався. Ухвалою від 24 листопада 2023 року скаргу залишили без руху, запропонувавши заявниці надати більш переконливі докази того, що відправлення справді відбулося 20 вересня. Апеляційний суд мав сумніви – надто вже довго йшов лист.
Що саме насторожило суд? Накладна кур’єрської служби доставки ПН № 9138 не містила відбитка календарного штемпеля. Не було зрозуміло навіть назви служби доставки. Жодного розрахункового документа, який би підтверджував оплату послуг, до скарги не додали.
На виконання ухвали адвокат ОСОБА_5 подала додаткові документи: витяг про доходи (щоб обґрунтувати звільнення від сплати судового збору), а також оригінал квитанції до прибуткового касового ордера від 20 вересня 2023 року № 179 із печаткою ТОВ «Двадцять п’ять годин».
Та апеляційний суд визнав цього недостатнім. У кваліфікації квитанції виникли питання: чи є це належним розрахунковим документом? Чи звільнене ТО від застосування реєсратора розрахункових оперцій? До того ж наданий товарий чек не мав свого номера. У підсумку – ухвалою від 22 січня2024 року суд відмовив у відкриті апеляційного провадженя на підстаі пункту 4 частини першої статі 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Що сказав Верховий Суд
Верховий Суд інакше подивився на ситуацію. І ось чому.
По-перше, судді звернули увагу на те, що товарний чек і прибутковий касовий ордер – це різні форми розрахункових документів. Апеляційний суд помилково ототожнив квитанцію до прибуткового касового ордера з товарним чеком, хоча це не одне й те саме. Квитанція містила дату складання, номер ордера, підпис головного бухгалтера, печатку товариства, а також посилання на накладну ПН № 9138.
По-друге, Верховний Суд нагадав про стандарт доказування «вірогідність доказів». Суд не зобов’яний вважати доведеною обставину лише тому, що є певні сумніви – він має оцінювати, що є більш вірогідним. А надані заявницею документи загалом підтверджували факт відправленя скарги 20 вересня 2023 року.
По-третє, і це чи не найважливіше, Верховний Суд прямо вказав на надмірний формалізм апеляційного суду. Сама лише відсутність календарного штемпеля на поштовому відправленні та тривале доставленя не можуть бути достатніми аргументами для висновку про нереальність господарської оперції.
Чому це важливо для кожного
Тут важливий момент, який стосуєть не лише юристів, а й звичайних людей. Коли ви відправляєте документи до суду, саме ви – а не поштовий оператор – несете ризик того, що відправленя йтиме надто довго. Але чи справдливо перекладати на людину відповідальність за те, що кур’єрська слуба не дотрималася нормативних строків пересиланя?
Верховий Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, який недноразово наголошував: застосовуючи процеуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму. Бо інакше сама суть права на судовий захист опиняється під загрозою.
За приписами Цивільного процесуального кодексу України, якщо повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення строку на апеляційне оскарження – за умови, що скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту. Саме на цю норму й посилалася ОСОБА_5.
Цікаво, що в матеріалах справи фігурує й інша обставина: згідно з витягом з Державного реєстру, у 2022 році ОСОБА_5 отримала дохід на загальну суму лише 522,39 грн. Тобто питання про звільнення від судового збору теж було далеко не надуманим.
Що далі
Верховний Суд скасува ухвалу Одеського апеляційного суду від22 січня 2024 року і направив справу для продовженя розгляду – вже для вирішення питання про відкриття апеляційного провадженя. Це означає, що апеляційний суд тепер зобов’язаний розглянуті скаргу ОСОБ_5 по суті, а не відкидати її через формальні сумніви щодо дати відправлення.
Колеігя суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду фактично нагадала: право на апеляційне оскарження – це складоа права на судовий захист, гарантованого Констиуцією Укаїни. І коли суд відмовляє в доступі до апеляції, він має бути абсолютно впевнений, щодля цього є беззаперечні підстави. Сумніви ж мають тлумачитися на користь особи, яка прагне захистити своє право.
А квартира в Одесі площею 42,6 кв. м, схоже, так і залишаєть полем битви між спіласниками. Телпер, після рішеня Верховного Суду, слово – за апеляціє. І цього разу суд її вже вислухає.
