Касаційний кримінальний суд Верховного Суду України при розгляді справи №592/7961/18 в своїй постанові від 14 січня 2025 року сформулював позицію, відповідно до якої протиправність дій потерпілого пішохода, який перебував на проїзній частині дороги, не звільняє водія від обов’язку виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно зменшити швидкість аж до зупинки авто або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
Обставини справи
Водій, який керував службовим ТЗ та порушивши ПДР, завдав тяжких тілесних ушкоджень пішоходу, який перетинав проїжджу частину за межами пішохідного переходу.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали водія винуватим та засудили за ч. 2 ст. 286 КК.
Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначив, що судами перших інстанцій не надано оцінки діям потерпілого – тим, що той сам порушив ПДР (переходив проїжджу частину у невстановленому місці) та перебував у стані алкогольного сп’яніння.
Позиція ККС Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду України залишив ухвалу апеляційного суду без змін зазначивши, що протиправність дій потерпілого пішохода не у всякому випадку виключає винуватість засудженого водія.
Відповідно до висновків ККС Верховного Суду, той факт, що внаслідок грубого порушення ПДР потерпілий пішохід сам створив небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву. Проте, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов’язаний був виконати вимогу пункту 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки ТЗ або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди. Отже, той факт, що небезпеку для руху, створено пішоходом внаслідок власної протиправної поведінки (перебування пішохода на проїзній частині дорог
