Відповідно до ст. 179 Сімейного кодексу України (СКУ) аліменти, сплачені на утримання дитини, є її власністю. Батьки або інші законні представники, на ім’я яких здійснюється виплата аліментів, зобов’язані використовувати ці кошти виключно за цільовим призначенням – в інтересах дитини. Зокрема, аліментні кошти мають спрямовуватися на забезпечення потреб у харчуванні, одязі, навчанні, лікуванні, гігієні, а також на розвиток дитини та її здібностей.
Неповнолітні у віці від 14 до 18 років мають право брати участь у розпорядженні аліментами, що виплачуються на їх утримання. Крім того, СКУ передбачає право таких осіб на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до норм Цивільного кодексу України (ЦКУ).
Так, ст. 30 ЦКУ визначає, що фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, володіє цивільною дієздатністю. Дієздатність полягає у здатності самостійно набувати цивільних прав, здійснювати їх, створювати для себе обов’язки, виконувати їх та нести відповідальність у разі невиконання. Залежно від віку та здатності особи усвідомлювати свої дії, цивільна дієздатність може бути повною, неповною, частковою або обмеженою.
Згідно зі ст. 32 ЦКУ неповнолітні особи віком від 14 до 18 років мають неповну цивільну дієздатність. Це означає, що вони мають право:
- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами;
- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися коштами на ньому.
Таким чином, аліменти можуть перераховуватися безпосередньо на банківський рахунок (картку) неповнолітньої дитини. Водночас, перед цим доцільно з’ясувати, чи не відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів на користь одного з батьків. У разі наявності такого провадження аліменти перераховуються виключно стягувачу, визначеному судовим рішенням, відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
