Право на нове ім’я в Україні – це не просто юридична опція, а реальний шанс переписати свою біографію. Уявіть: ваша дитина повертається зі школи і заявляє, що хоче змінити прізвище на материнське, а власне ім’я – на те, яке їй до душі. Чи може вона це зробити, не чекаючи повноліття? І чи завжди потрібна згода обох батьків? Закон дає чіткі відповіді, і деякі з них здатні здивувати.
За законом ім’я людини складається з трьох елементів: прізвище, власне ім’я та по батькові. І хоча вони наче «приростають» до особи ще в пологовому будинку, держава дозволяє в будь-який момент сказати: я хочу інакше. Але для неповнолітніх у цій історії є свої вікові рамки.
Правила для тих, кому від 14 до 16 років
Якщо дитині вже виповнилося 14, вона отримує право самостійно подати заяву на зміну імені – прізвища, власного імені чи навіть по батькові. Проте одразу попереджаємо: просто прийти до ДРАЦСУ й обрати собі нове ім’я не вийде. У більшості випадків знадобиться письмова згода обох батьків або законних представників (опікунів, піклувальників). Це логічний запобіжник: у такому віці рішення дитини часто імпульсивні, тому закон залучає дорослих.
Але тут починається найцікавіше. Існує чимало ситуацій, коли вистачить згоди лише одного з батьків. Наприклад, якщо другий:
- помер або оголошений померлим за рішенням суду;
- визнаний безвісно відсутнім;
- визнаний недієздатним або обмежено дієздатним;
- позбавлений батьківських прав;
- виключений з актового запису про народження дитини (наприклад, у разі оскарження батьківства);
- або запис про нього був внесений лише за заявою матері (коли батько не відомий і зі слів матері записано).
Тобто якщо мати виховує дитину сама, а інший батько офіційно не значиться чи втратив права, вона може сама дати згоду на нове ім’я для свого підлітка. І це спрацює навіть тоді, коли підліток мріє повністю змінити прізвище.
Після 16 – свобода без дозволів
А от коли особі виповнюється 16 років, закон практично знімає всі обмеження. Тепер уже не потрібна згода ані мами, ані тата – підліток сам вирішує, ким йому бути за паспортом. Він може вибрати абсолютно будь-яке прізвище (хоч подвоєне, хоч зовсім нове), змінити власне ім’я на те, яке йому ближче, і навіть скоригувати по батькові. Це потужний інструмент для формування власної ідентичності, і держава не ставить на шляху жодних перепон – якщо, звісно, немає юридичних перешкод.
До речі, деякі батьки дивуються: навіщо підліткові нове ім’я у 16? Причин безліч. Хтось хоче позбутися спадкового прізвища, що асоціюється з неприємними особами або подіями. Хтось прагне, щоб його ім’я милозвучно поєднувалося з мовою, яку він вважає рідною. А комусь просто не подобається, як звертаються оточення. І всі ці бажання – законні.
Кому відмовлять у новому імені
Право вибрати нове ім’я не абсолютне. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний перевірити заявника за низкою критеріїв. Відмову отримає той, хто:
- є підозрюваним, обвинуваченим у кримінальному провадженні або перебуває під адміністративним наглядом;
- має незняту чи непогашену судимість;
- перебуває у розшуку правоохоронними органами іншої країни;
- подав документи, що містять недостовірні відомості (наприклад, неправдиву інформацію про батьків, щоб обійти потрібну згоду).
Таким чином, держава страхується від ситуацій, коли зміна імені може бути способом ухилитися від відповідальності або ввести в оману. Якщо ж усе чисто – вперед.
Скільки разів можна міняти?
Тут закон не обмежує. Теоретично, людина може змінювати прізвище, ім’я або по батькові хоч щомісяця. Єдина умова – щоразу проходити повну процедуру з поданням заяви, сплатою адміністративного збору та очікуванням. Тож якщо нове ім’я виявилося невдалим експериментом, через кілька місяців можна піти на новий етап. Підлітки, до речі, іноді користуються цим правом, коли перше самостійне рішення виявляється швидким поривом.
Особливості під час воєнного стану
В умовах війни багато родин переїхали, і реєстрація за місцем проживання часто не збігається з фактичним місцем перебування. Законодавець це врахував: зараз заяву на зміну імені можна подати до будь-якого відділу ДРАЦС на території України, незалежно від того, де ви прописані. Це значно спрощує доступ до послуги для тих, хто виїхав із зони бойових дій або просто тимчасово живе в іншому місті.
Фактична процедура виглядає так: потрібно з’явитися до відділу ДРАЦС (або подати документи через ЦНАП), заповнити заяву встановленого зразка, де вказати бажані зміни, додати свідоцтво про народження, паспорт (якщо є), квитанцію про сплату збору і, якщо неповнолітній від 14 до 16, – нотаріально посвідчену згоду батьків (або одного з них за наявності законних підстав). За кілька тижнів видають свідоцтво про зміну імені, з яким уже можна йти змінювати інші документи.
Для дітей віком до 14 років усе вирішують виключно батьки або опікуни – дитина тут суб’єктом не виступає. Для цього потрібен дозвіл органу опіки та піклування, а мотиви мусять бути поважними (наприклад, обране ім’я викликає глузування чи страждання).
Чи варто квапитися?
Право на нове ім’я – це справжній подарунок від держави. Проте, як і будь-який подарунок, ним варто користуватися обдумано. Особливо коли мова про підлітків. Гормональні бурі або конфлікт із батьками можуть штовхати на кардинальні кроки, які через рік здаватимуться зайвими. Тому закон і передбачив участь дорослих до 16 років.
З іншого боку, інколи нове ім’я здатне якісно змінити самооцінку та відчуття власної гідності. Якщо дитина роками страждає через незручне чи смішне прізвище, то чому б не допомогти їй уже в 14, маючи всі законні підстави? Головне – щоб це було її усвідомлене бажання, а не примха.
Статистика підтверджує: українці дедалі частіше користуються правом на зміну імені. І це гарний знак – суспільство стає більш відкритим до ідеї, що людина не прив’язана навічно до записів у свідоцтві про народження. Тож якщо ви чи ваша дитина замислюєтеся над новим іменем – вивчіть правила, зважте «за» і «проти», а тоді просто дійте. Держава вже сказала «можна»
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
