Міністерство юстиції надало роз’яснення щодо права неповнолітнього самостійно отримувати аліменти та розпоряджатись ними.
Сімейний кодекс України у ст. 179 визначає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків чи інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Тобто, витрати за рахунок аліментних коштів повинні бути спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, навчанні, одязі, лікуванні, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку дитини та її здібностей.
Неповнолітня дитина у віці 14-18 років вже має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Але не тільки, бо Сімейним кодексом встановлено, що неповнолітня дитина (14-18 років) також має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Саме Цивільний кодекс у ст.30 встановлює, що фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має цивільну дієздатність, що означає здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Залежно від здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, цивільна дієздатність може бути повна, неповна, часткова та обмежена.
Ст. 32 ЦКУ визначає за неповнолітньою дитиною неповну цивільну дієздатність.
Отже, у цьому віці неповнолітні можуть:
самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом.
Отже, аліменти можуть перераховуватись безпосередньо на банківську картку неповнолітньої дитини, однак перед цим бажано уточнити чи не відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів, на рахунок одного із батьків. Якщо таке рішення є, тоді аліменти перераховуються виключно стягувачу за судовим рішенням, відповідно до ст. 47 Закону «Про виконавче провадження».
