Чи можна закрити кримінальну справу про ДТП через примирення з потерпілим, якщо водій порушив правила дорожнього руху? Саме це питання стало каменем спотикання в українських судах і змусило Об’єднану палату Касаційного кримінального суду Верховного Суду поставити крапку в багаторічній дискусії. У червні 2026 року суд ухвалив рішення у справі № 629/612/25, яке здатне змінити практику в сотнях подібних проваджень.
Що трапилося: ДТП із постраждалим пішоходом
Уявіть звичайний липневий день у місті Лозова Харківської області. Водій автомобіля «Daewoo Lanos» наближається до перехрестя. У якийсь момент він не встигає зменшити швидкість і скоює наїзд на пішохода. Потерпілий отримує тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Суд першої інстанції визнав водія винним за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України. Покарання – рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на рік. Щоправда, від основного покарання його звільнили з випробувальним терміном на три роки.
Здавалося б, стандартна справа. Але далі почалося найцікавіше.
Обвинувачений повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду. Потерпілий, у свою чергу, написав заяву: жодних претензій не маю, з водієм примирився. Логічне запитання – чому б не закрити провадження за примиренням сторін?
Що каже стаття 46 Кримінального кодексу
Тут важливий момент. Стаття 46 Кримінального кодексу України передбачає: якщо людина вперше вчинила необережний нетяжкий злочин, примирилася з потерпілим і відшкодувала збитки – її можна звільнити від кримінальної відповідальності. Формула проста й людяна: виправив шкоду, отримав прощення – держава відступає.
Але є нюанс. Порушення правил дорожнього руху – це так званий «двооб’єктний» злочин. Тобто шкода завдається одночасно двом «адресатам»: конкретній людині, її здоров’ю, і суспільству загалом – через саме порушення правил безпеки на дорозі.
І от тут судова практика розійшлася. Частина суддів вважала: раз постраждали ще й публічні інтереси, то самого лише примирення з потерпілим недостатньо. Мовляв, водій порушив ПДР, а це вже шкода не лише конкретному пішоходу, а й усьому суспільству. Тож справу закривати не можна.
Інші судді дивилися на ситуацію інакше. У статті 46 Кримінального кодексу України немає жодної згадки про «двооб’єктність» як перешкоду для примирення. Є лише дві чіткі заборони – корупційні правопорушення та ДТП, вчинені у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Якщо тверезий водій уперше скоїв нетяжку аварію – закон дозволяє примирення. І жодних додаткових умов.
Що вирішила Об’єднана палата
Коли практика судів різних палат касаційної інстанції почала суперечити одна одній, справу № 629/612/25 передали на розгляд Об’єднаної палати. Це особливий формат роботи Верховного Суду – сім суддів збираються разом, коли потрібно виробити єдиний підхід до застосування норми і припинити різнобій у рішеннях.
І ось ключовий висновок: для застосування статті 46 КК потрібно встановити лише ті умови, які прямо в ній перелічені. Жодних додаткових вимог – на кшталт «відсутності шкоди публічним інтересам» – закон не містить. Тож вигадувати їх суди не мають права.
Іншими словами, примирення винного з потерпілим працює за чіткою формулою: вперше + нетяжкий злочин + не п’яний + повне відшкодування + згода потерпілого. Поставили всі п’ять галочок – справа може бути закрита. Крапка.
Об’єднана палата також нагадала про принцип правової визначеності. Закон має бути передбачуваним, а судова практика – єдиною. Коли різні колегії того самого суду ухвалюють протилежні рішення у схожих ситуаціях, це підриває довіру до правосуддя. Людина повинна розуміти, на що вона може розраховувати, а не залежати від того, яка саме колегія розглядатиме її справу.
Чому це рішення важливе
Кілька цифр для розуміння масштабу. У 2024 році в Україні зареєстрували десятки тисяч ДТП із постраждалими. Значна частина з них кваліфікується саме за частиною 1 статті 286 КК – нетяжкі тілесні ушкодження, без обтяжуючих обставин.
Для кожного такого водія тепер відкривається реальна можливість: відшкодував шкоду, домовився з потерпілим – і кримінальне провадження закривається. Це не всепрощення і не заохочення порушувати ПДР. Адміністративна відповідальність за порушення правил нікуди не зникає. Але кримінальний тягар – із судимістю, випробувальними термінами, багаторічними обмеженнями – може бути знятий.
У конкретній справі № 629/612/25 суд так і вчинив: скасував попередні вироки, звільнив водія від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК, а провадження закрив.
До речі, в ході розгляду спливли й інші порушення. У суді першої інстанції обвинуваченому взагалі не роз’яснили його право на примирення з потерпілим. А судовий розгляд, за твердженням захисту, проводився без захисника – хоча у вироку його участь зафіксована. Суд визнав ці доводи слушними. Але замість того, щоб відправляти справу на новий розгляд, касація ухвалила найбільш сприятливе для обвинуваченого рішення – закрила провадження остаточно.
Це теж важливий сигнал: коли є підстави для закриття справи, суд касаційної інстанції може зробити це самостійно, не ганяючи людей по колу судових інстанцій.
Стаття 46 Кримінального кодексу України працює – і працює вона універсально, незалежно від того, чи зачіпає злочин лише приватні інтереси, чи ще й публічні. Головне – аби шкода була відшкодована реально, а не лише на папері, і аби за кермом сиділа твереза людина.
