Припинення стягнення аліментів: коли місце проживання дитини не стає аргументом

Для зв'язку з адвокатом:

Коли батьки розлучаються, питання аліментів стає болючим. Припинення стягнення аліментів – це не проста формальність, а спір, у якому суд дивиться на реальні інтереси дитини, а не лише на запис у реєстрі.

Саме таку справу нещодавно розглянув Верховний Суд. Йдеться про постанову від 18 серпня 2026 року у справі № 334/4491/25. Історія вийшла показова: батько вимагав скасувати власні аліменти та стягнути їх із колишньої дружини, бо діти нібито живуть тільки з ним. Але суди побачили ситуацію інакше.

Давайте розберімося, чому.

Суть конфлікту: хто насправді утримує дітей

У червні 2025 року батько двох неповнолітніх дітей подав позов. Він пояснював, що ще у 2020 році суд стягнув із нього аліменти на користь матері – половину всіх доходів щомісяця. Але після розлучення, як стверджував чоловік, діти залишилися жити з ним, а колишня дружина гроші витрачає на себе.

Тому він просив припинити стягнення аліментів на її користь і, навпаки, зобов’язати матір платити третину свого доходу на дітей.

Перша інстанція з батьком погодилася. Суд вирішив, що діти на утриманні тата, а мати не має постійної роботи та доходів. Здавалося б, логічно. Але апеляція цю позицію перевернула.

Що з’ясував апеляційний суд

З’ясувалося, що мати не покинула дітей. Вона вдень із ними, займається вихованням, витрачає аліменти за призначенням. Ночами вона йде до баби – і не тому, що не хоче бути поруч, а через напружені стосунки з колишнім чоловіком.

Старша дитина в суді розповіла саме про це. За її словами, мати доглядає і її, і брата, гроші витрачає на них. Батько ці свідчення не спростував.

Далі – ще цікавіше. Суд встановив, що діти справді зареєстровані й живуть за адресою батька. Але так було ще до того, як із нього стягнули аліменти у 2020 році. Тобто обставина «діти живуть із татом» не є новою – вона існувала і раніше.

До того ж апеляційний суд нагадав про важливий принцип: ніхто не може отримувати вигоду зі своєї недобросовісної поведінки. Схоже, батько сам створив ситуацію, коли матері не було де ночувати, а тепер використовував це як аргумент для скасування аліментів.

А мати тим часом діяла. Вона працевлаштувалася продавцем непродовольчих товарів, орендувала житло і з квітня 2026 року забрала дітей до себе. Тобто, попри все, намагалася забезпечити їх належними умовами.

Чому Верховний Суд підтримав апеляцію

Представник батька подав касаційну скаргу і наполягав: апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду. Мовляв, отримання аліментів тим із батьків, хто не живе з дитиною, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд вивчив матеріали і залишив скаргу без задоволення. Річ у тім, що попередні справи стосувалися інших обставин. Там діти змінювали місце проживання вже після рішення про аліменти. А тут діти жили з батьком і до, і після.

Інакше кажучи, сама по собі прописка чи проживання з одним із батьків – ще не підстава для припинення стягнення аліментів.

Що каже закон

Тут час згадати Сімейний кодекс України. За статтею 179 цього кодексу аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків, кому їх платять, розпоряджається ними винятково в інтересах дитини.

Припинити стягнення можна лише тоді, коли одержувач не витрачає гроші на дитину, а сама дитина живе з іншим із батьків, який повністю її утримує. Обидві умови мають скластися разом.

У цій справі жодної з них не довели. Доказів, що мати витрачає аліменти на себе, не було. Доказів, що батько одноосібно утримує дітей, теж.

Що взагалі вважається цільовим використанням? Це витрати на харчування, лікування, одяг, гігієну, розвиток і виховання дитини. Якщо гроші йдуть на щось інше – це вже привід для суду замислитися.

Контроль за тим, куди йдуть аліменти, покладено на орган опіки та піклування. Він проводить інспекційні відвідування одержувача коштів. Кожен із батьків може подати туди заяву з проханням перевірити одержувача аліментів. Позапланова перевірка можлива не частіше одного разу на три місяці. Це зручний спосіб зібрати докази, якщо є сумніви, що гроші дійсно йдуть дитині.

Ще один момент – тягар доказування. Цивільний процесуальний кодекс України вимагає: кожна сторона доводить те, на що посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Окремо суд нагадав про стандарт «більшої переконливості»: твердження сторони має виглядати вірогіднішим за протилежне з огляду на подані докази. Самі лише заяви тут не працюють. Батько ж, по суті, покладався саме на факт проживання і більше нічого суттєвого не надав.

Куди дивиться суд насправді

Суди у таких спорах оцінюють не прописку, а реальну участь кожного з батьків. Хто водить дитину до школи, хто годує, лікує, вислуховує. І чи дійсно гроші йдуть на дитину.

Є ще один орієнтир – Конституція України. Її стаття 51 проголошує, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. А Закон України «Про охорону дитинства» гарантує кожній дитині достатній рівень життя для розвитку.

За статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Розірвання шлюбу чи окреме проживання від дитини не звільняє від цих обов’язків.

Тут важлива ще одна річ, яку легко не помітити за юридичними формулюваннями. Суд у таких спорах – не арбітр між дорослими. Він передусім захищає дитину, яка не винна в тому, що батьки не можуть домовитися.

Тому головне питання не в тому, хто де зареєстрований. Головне – якнайкращі інтереси дитини. Про це прямо говорить і Конвенція ООН «Про права дитини».

Що ця справа означає для батьків

Для тих, хто думає, що достатньо забрати дитину до себе і аліменти автоматично скасуються, – ні, не так. Суд дивитиметься на всю картину.

Якщо ви хочете припинити виплати, доведеться показати: дитина живе з вами, ви повністю її утримуєте, а другий із батьків отримані гроші витрачає не на неї. Самого запису в реєстрі для цього замало.

І навпаки: якщо ви одержуєте аліменти, але фактично усунулися від дитини, це теж не пройде непоміченим. Цільове призначення коштів – не красива фраза, а вимога закону.

Перша інстанція в цій історії помилилася, бо звела все до одного факту: діти живуть із татом, а мати не працює. Але закон вимагає дивитися глибше – чи усунулася мати від дитини, чи витрачає кошти за призначенням. Цього суд першої інстанції не перевірив.

Верховний Суд у справі № 334/4491/25 поставив крапку. Касаційну скаргу батька залишили без задоволення, постанову апеляційного суду – без змін. А значить, сплата аліментів продовжується, і це, на думку суду, відповідає інтересам дітей.

Консультація адвоката – записатися

Консультация

Форма обращения к адвокату

Для зв'язку з адвокатом: