Відповідно до сімейного законодавства України, дитина, народжена у шлюбі, офіційно вважається такою, що походить від подружжя. Проте, часто виникає необхідність встановлення походження дитини, і така процедура визнання або встановлення батьківства, є необхідною для захисту прав дитини, бо підтвердження батьківства накладає на батька обов’язки, передбачені законом.
Згідно з частиною 2 статті 125 СКУ, якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька може бути визначене шляхом:
- подання спільної заяви матері й батька;
- за рішенням суду.
Спільна заява може подаватися під час реєстрації народження дитини або після цього, відповідно до вимог статті 135 СКУ. Її можна подати за місцем проживання батьків або за місцем зберігання актового запису про народження дитини. Таку заяву допускається подавати і до, і після народження дитини.
У випадках, коли особиста подача заяви неможлива, вона може бути надіслана поштою або через представника, за умови нотаріального засвідчення підпису заявника. Повноваження представника також мають бути нотаріально завірені. У заяві батьки повинні вказати прізвище, яке надається дитині.
Якщо заява не подана, батьківство може бути встановлене судом згідно зі статтею 126 СКУ. Для цього суд бере до уваги будь-які докази, що підтверджують походження дитини від конкретної особи, зібрані та подані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може подавати:
- мати дитини;
- її опікун або піклувальник;
- особа, яка утримує та виховує дитину;
- сама дитина після досягнення повноліття;
- чоловік, який вважає себе батьком дитини.
Позови подаються у порядку цивільного судочинства до суду за місцем проживання або перебування позивача.
Визнання батьківства через суд, є складним процесом, який вимагає активної участі в судовому процесі та збору доказів, адже відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається.
