Процесуальні витрати при закритті справи за строками давності – річ, про яку рідко думаєш, поки не зіткнешся особисто. Уявіть: кримінальне провадження щодо вас припиняють, строки спливли, здавалося б – усе позаду. Але тут суд каже: «До речі, з вас 87 тисяч гривень за експертизи». Саме так сталося з фігурантом справи № 712/8174/23. Його історія дійшла до Верховного Суду, і рішення, ухвалене там, варто знати кожному, хто бодай теоретично може опинитися під кримінальним переслідуванням.
Дев’ять років між злочином і обвинуваченням
Події, про які йдеться, відбулися 23–24 січня 2014 року в Черкасах. За версією слідства, старший слідчий Соснівського районного відділу міліції на виконання незаконних вказівок керівництва затримав п’ятьох осіб без жодних правових підстав. Для цього він склав протоколи із завідомо неправдивими відомостями. Затриманих помістили до ізолятора тимчасового тримання, де вони пробули аж до обрання запобіжних заходів.
Слідчому інкримінували цілий букет статей Кримінального кодексу України: незаконне затримання, службове підроблення, перешкоджання проведенню зборів і демонстрацій, усе – у співучасті з іншими посадовцями. Звучить серйозно. Але є один кричущий нюанс: обвинувальний акт склали аж 7 серпня 2023 року. До суду передали 9 серпня. Тобто минуло більше дев’яти років від моменту ймовірних злочинів до дня, коли справа взагалі потрапила до суду.
Дев’ять років – це не просто багато. За цей час дитина встигає закінчити школу, а доросла людина – побудувати кар’єру з нуля. Тут же держава дев’ять років формулювала обвинувачення. І цей факт мав вирішальне значення для всього, що сталося далі.
Перша інстанція: звільнити й не стягувати
Соснівський районний суд міста Черкаси 28 лютого 2024 року ухвалив рішення, яке можна назвати очікуваним. Обвинуваченого звільнили від кримінальної відповідальності на підставі пунктів 2–4 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України – у зв’язку із закінченням строків давності. Провадження закрили.
Тут важливий нюанс: це нереабілітуюча підстава. Людина не визнається невинуватою, просто держава втрачає право її переслідувати через сплив часу. Ключове слово – «втрачає».
А тепер про гроші. Суд першої інстанції відніс процесуальні витрати на залучення експертів – 86 579,70 грн – на рахунок держави. Цивільні позови потерпілих залишили без розгляду. Здавалося б, справедливе й логічне рішення. Але прокурора воно категорично не влаштувало.
Апеляція міняє правила: тепер платить обвинувачений
Прокурор подав апеляцію з двома основними аргументами. Перший: суд не встановив факт вчинення злочину, а без цього звільняти за строками давності не можна. Другий: процесуальні витрати має нести обвинувачений, а не бюджет.
Черкаський апеляційний суд 30 квітня 2024 року ухвалив компромісне, на перший погляд, рішення. Звільнення від відповідальності залишили без змін – тут апеляція з прокурором не погодилася. А от у частині грошей ухвалу переписали: 86 579,70 грн тепер мав заплатити не бюджет, а особисто обвинувачений.
Для людини, яка вже подумки закрила цю сторінку свого життя, це стало справжнім ударом. Сума – співмірна з річним доходом багатьох українців. І тепер за неї довелося боротися у Верховному Суді.
Чи треба доводити вину для застосування статті 49 КК
Прокурор наполягав на, здавалося б, логічному: частина 1 статті 49 КК говорить про особу, яка «вчинила кримінальне правопорушення». Отже, спочатку треба довести, що людина його справді вчинила, а потім уже звільняти. Без цього – рішення незаконне.
Верховний Суд відкинув цей аргумент. І пояснення дав вичерпне. Стаття 49 Кримінального кодексу України – це безумовна підстава звільнення. Зверніть увагу на мову закону: тут не написано «суд може звільнити», як у статтях 47 чи 48 КК. Написано «суд звільняє». Це імператив. Жодної дискреції. Є три умови – закінчення строків, відсутність нового злочину і відсутність ухилення від слідства. Виконані всі три – суд зобов’язаний звільнити.
А тепер процедурний момент, про який часто забувають. Частина 4 статті 286 Кримінального процесуального кодексу України вимагає розглядати клопотання про звільнення за строками давності невідкладно. Без повного судового розгляду. Без дослідження доказів, допиту свідків, дебатів сторін. А тепер скажіть: як суд може констатувати винуватість без усього цього? Ніяк. І закон від нього цього не вимагає. Усе, що потрібно, – зазначити в ухвалі формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію і мотиви, з яких суд виходив.
Головне питання: хто платить за експертизи
Ось ми й підійшли до найболючішого. Процесуальні витрати при закритті справи за строками давності – тема, яка може безпосередньо вдарити по кишені людини, щодо якої провадження припинили.
Апеляційний суд, змінюючи рішення щодо витрат, послався на постанову Верховного Суду від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23. Але колегія суддів Касаційного кримінального суду вказала: це посилання некоректне. У тій справі провадження закрили на підставі статті 46 КК – через примирення обвинуваченого з потерпілою. Правова природа зовсім інша. Механізми різні, і змішувати їх не можна.
Для ситуацій, де застосовано саме статтю 49 КК, орієнтиром є інше рішення – постанова об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17. Об’єднана палата – це не рядова колегія, її висновки мають особливу вагу для всієї судової системи.
І висновок цей гранично чіткий. Якщо особу звільнили від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності, процесуальні витрати – зокрема й на експертизи – з неї не стягуються. Усе лягає на державу. Виняток – витрати, пов’язані із залученням експерта стороною захисту. Але в розглядуваній справі ініціатором усіх п’яти експертиз був орган досудового розслідування.
Колегія суддів також зіслалася на частину 2 статті 122 та статтю 124 Кримінального процесуального кодексу України. Логіка тут водночас юридична і життєва. Держава дев’ять років проводила розслідування. Держава призначала експертизи. Держава допустила сплив строків давності. І тепер вона ж хоче перекласти фінансовий тягар на людину? Це несправедливо – і закон стоїть на боці того, щоб таку несправедливість не допускати.
Фінал у Верховному Суді
18 лютого 2025 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду поставила крапку в цій історії.
Касаційну скаргу прокурора залишили без задоволення. Скаргу обвинуваченого задовольнили повністю. Ухвалу апеляційного суду змінили: 86 579,70 грн витрат на проведення п’яти експертиз віднесли на рахунок держави. В решті рішення залишили без змін.
Верховний Суд також відхилив клопотання прокурора про передачу справи на розгляд Великої Палати або об’єднаної палати. Підстав для цього не знайшли – практика з питання процесуальних витрат при закритті справи за строками давності є усталеною й не потребує перегляду.
Ця справа розставила кілька важливих акцентів. По-перше, звільнення за статтею 49 КК – обов’язок суду, а не право. По-друге, доводити винуватість перед таким звільненням не потрібно – сама процедура цього не передбачає. І по-третє, процесуальні витрати при закритті справи за строками давності залишаються на державі, якщо експертизи ініціював слідчий орган.
Якщо ви колись опинитеся в ситуації, коли кримінальне провадження щодо вас закривають за давністю, а суд намагається стягнути кошти за слідчі експертизи, – постанова об’єднаної палати від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17 стане вашим головним аргументом. Держава має право переслідувати, але не має права зволікати роками, а потім виставляти рахунок.
