Новий Трудовий кодекс – тема, яка цього вересня знову опинилася в центрі уваги. Уряд вніс до Верховної Ради проєкт №16010, і вже за кілька днів Федерація профспілок України оприлюднила свій аналіз документа. Якщо коротко: те, що подається як «гнучкість» і «євростандарти», для багатьох працівників може обернутися звичайним погіршенням умов.
Заступник голови ФПУ Ігор Москаленко розібрав проєкт по кісточках і назвав речі своїми іменами. Давайте і ми подивимося, що саме викликало занепокоєння у профспілок – без політики, просто по суті.
«Договірне регулювання» – гра в одні ворота
Автори проєкту наголошують: трудові відносини стануть більш договірними. Звучить прогресивно, майже по-європейськи. Але є нюанс, про який чомусь забувають – сторони трудового договору ніколи не були рівними. І ніколи не будуть.
Коли людина шукає роботу, вона рідко може диктувати умови. Це як із банком: позичальник не встановлює собі відсоткову ставку, він просто погоджується на ту, яку йому пропонують. Так само і тут – роботодавець формує умови, а працівник або приймає їх, або йде шукати далі. І в дев’яти випадках із десяти вибір стоїть не між «хорошими» й «поганими» умовами, а між «поганими» й «ніякими».
Там, де чинний закон сьогодні дає людині гарантований захист, новий Трудовий кодекс пропонує замінити його «домовленістю сторін». А домовленість ця, як ви розумієте, навряд чи буде на користь працівника. Особливо коли на іншому кінці столу сидить роботодавець із цілим штатом юристів, а на вашому боці – тільки бажання отримати цю роботу.
Гнучкість, яка звужує можливості
Ще один аргумент на користь реформи – розширення можливостей поєднувати роботу з сімейними обов’язками. Чудова мета, ніхто не сперечається. Але гляньмо, як вона реалізована в тексті.
Проєкт №16010 звужує коло тих, хто може претендувати на гнучкі форми зайнятості. Скорочуються категорії працівників із правом вимагати надомну чи дистанційну роботу. Зменшуються гарантії щодо залучення до нічних і надурочних робіт та відряджень. Іншими словами, те, що подається як турбота про людину, на практиці обертається меншим обсягом прав.
Іронія в тому, що під удар потрапляють саме ті, кому гнучкість потрібна найбільше: батьки з маленькими дітьми, люди з інвалідністю, працівники, які доглядають за родичами. Вони ризикують втратити частину захисту, яку мають зараз. Тобто декларація про гнучкість – для всіх, а реальна гнучкість – уже не для всіх.
А ще гнучкість у новому Трудовому кодексі – це гнучкість для роботодавця швидше й простіше звільняти людей. Тут уже не про сімейні обов’язки йдеться, правда ж? Менше формальностей, менше погоджень, менше перешкод – і от ви вже без роботи.
Соціальний діалог: більше слів – менше важелів
Окрема історія – роль профспілок. На папері соціальний діалог начебто посилюється. На ділі – все інакше.
Проєкт дозволяє роботодавцю ухвалювати локальні акти без погодження з профспілкою. Обов’язкову згоду профспілки на звільнення замінюють формальними консультаціями – тобто роботодавець просто повідомить профспілку, а та вже нічого не вирішує. Консультації – це добре, але консультація без права вето – це просто інформування.
Більше того, скасовується механізм, який сьогодні дозволяє профспілці ініціювати звільнення керівника, що порушує трудове законодавство. Зараз це реальний важіль впливу: профспілка бачить системні порушення – і може поставити питання про звільнення. Після ухвалення проєкту цього важеля не стане. Чи схоже це на посилення діалогу? Питання, звісно, риторичне.
Зарплата без прив’язки до реальності
У ФПУ загалом погоджуються: зарплата має бути результатом праці, а не просто виплатою за фактом присутності на робочому місці. Логіка тут проста й зрозуміла кожному. Але тоді виникає закономірне запитання.
Чому в проєкті досі немає прив’язки мінімальної зарплати до середньої по галузі на рівні не нижче 50%? Адже цього прямо вимагає Директива ЄС 2022/2041. Та сама Європа, на стандарти якої так люблять посилатися автори реформи, чітко каже: хочете гідну оплату – прив’яжіть мінімалку до середньої зарплати по галузі.
Гарні слова про гідну оплату праці залишаються просто словами, якщо за ними не стоїть конкретна норма. І поки що в тексті проєкту цієї норми немає. Керівництво ФПУ ставить питання прямо: якщо ми справді рухаємося до європейських стандартів, то чому ігноруємо конкретну вимогу європейської директиви? Без відповіді на це запитання всі розмови про європейський рівень – радше маркетинг, ніж змістовна політика.
Сухі цифри: що саме змінюється
А тепер давайте без лірики – просто порівняємо, що є зараз і що пропонує новий Трудовий кодекс.
Соціальна відпустка. Сьогодні працівник має 10 днів, а за наявності кількох підстав – 17. Проєкт №16010 скорочує ці цифри до 7 і 10 днів відповідно. Відчуйте різницю: мінус три дні в першому випадку й мінус сім – у другому. Це не абстрактне «оптимізували» – це конкретні дні, які людина могла б провести з дитиною чи вирішуючи сімейні справи.
Надурочні роботи. Зараз дозволений максимум – 120 годин на рік. Проєкт підвищує планку до 180–250 годин. Це в півтора-два рази більше. Простіше кажучи, роботодавець отримує право завантажувати людей понаднормово значно частіше. Для порівняння: 120 годин – це приблизно три повноцінні робочі тижні понаднормово. А 250 годин – це вже більше шести тижнів додаткової роботи протягом року.
Нічні роботи та відрядження. Чинне законодавство вимагає отримувати згоду працівника. Новий Трудовий кодекс розширює перелік категорій, яких можна залучати до цього виключно за ініціативою роботодавця. Без згоди. Без «будь ласка». Просто тому, що так вирішив керівник. До цього переліку можуть потрапити люди, які сьогодні захищені від такого примусу.
Чому про це не говорять публічно
Публічна риторика навколо проєкту будується навколо гнучкості, модернізації, європейських стандартів. Усе правильно – саме ці слова люди хочуть чути. Вони створюють відчуття руху вперед, прогресу, цивілізованості.
Але конкретні норми, які погіршують становище працівника, чомусь залишаються в тіні. Можливо, справа в тому, що мало хто читає законопроєкти повністю. Двісті з гаком сторінок юридичного тексту – це не те, що люди гортають за ранковою кавою. Саме тому важливо, щоб хтось брав на себе цю роботу й розказував, що насправді всередині.
Федерація профспілок цю роботу зробила. Вона просто взяла текст і порівняла його з чинними нормами – без емоцій, цифра до цифри. І результат цього порівняння вийшов, м’яко кажучи, не на користь працівників. Далі – слово за депутатами, які голосуватимуть за проєкт №16010. І за самими працівниками, яким варто хоча б знати, що відбувається з їхніми правами, поки триває чергова «модернізація» трудового законодавства.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
