Згідно норм ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час такого спільного проживання, визнається їхньою спільною сумісною власністю. Дана норма та режим спільної сумісної власності діють в тому разі, якщо інше не передбачено письмовим договором між сторонами.
До майна, що набуте за час спільного проживання чоловіка та жінки і належить їм на праві спільної сумісної власності застосовуються норми глави 8 СКУ, яка регламентує правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, фактичне спільне проживання чоловіка та жінки без реєстрації офіційного шлюбу не позбавляє сторони права на спільну власність.
Однак, після розірвання стосунків, так само як і під час розірвання офіційного шлюбу, між чоловіком та жінкою часто виникають спори щодо поділу майна, яке набуте ними за час спільного проживання. Окрім цього, на відміну від випадків розірвання офіційного шлюбу, часто виникають і труднощі у доведенні факту спільного проживання та спільного набуття майна.
Такі ситуації значно ускладнюються коли відсутні письмові докази домовленостей. Якщо пара розходиться на фоні конфлікту та зіпсованих стосунків, досягнути взаємної домовленості щодо поділу спільно нажитого майна буває вкрай складно і в таких випадках вирішення питання щодо поділу майна можливе лише у судовому порядку – через звернення до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Саме для уникнення спорів та непорозумінь у майбутньому щодо поділу спільного майна, особи, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу можуть завчасно врегулювати майнові відносини шляхом укладання договору про спільне проживання.
Договір про спільне проживання чоловіка та жінки
Договір про спільне проживання чоловіка та жінкиукладається у письмовій формі. Хоч законодавство і не вимагає обов’язкового нотаріального посвідчення такого договору, однак оформлення договору у нотаріуса має певні переваги:
- надає документу додаткову юридичну силу,
- полегшує доказування у разі спору,
- підтверджує справжність підписів та волевиявлення сторін.
Обов’язковою умовою для укладення договору про спільне проживання чоловіка та жінки є те, що жодна із сторін не повинна перебувати в офіційному шлюбі.
Зміст договору про спільне проживання
Договір про спільне проживання може містити:
- Дату початку спільного проживання.
- Домовленності про правовий режим рухомого чи нерухомого майна, яке набуте під час проживання однією сім’єю.
- Домовленості щодо користування майном, обов’язки щодо утримання майна, як такого, що набуте у спільну сумісну власність, так і майна, що є особистою власністю жінки чи чоловіка.
- Домовленості щодо спільних/особистих фінансів.
- Спосіб поділу майна, як під час спільного проживання, так і на випадок припинення стосунків.
Важливо! Договір про спільне проживання не може регулювати особисті відносини між чоловіком та жінкою та особисті відносини між ними та дітьми.
