Суд, вкотре підтвердив, що законодавство України не передбачає звільнення від мобілізації з мотивів релігійних переконань.
У квітні 2023 року військовозобов’язаний М., визнаний ВЛК придатним до служби, відмовився отримати бойову повістку та прибути до військової частини. Суд першої інстанції визнав його винним в ухиленні від мобілізації за ст. 336 КК України та призначив покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Захист оскаржив вирок, посилаючись на свободу віросповідання, практику ЄСПЛ та догляд за літньою бабусею. Захист просив визнати підзахисного невинуватим і закрити провадження за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину посилаючись на те, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 35 Конституції України, кожному гарантоване право на свободу віросповідання, та за рішенням Європейського суду з прав людини М. не підлягав мобілізації через приналежність до релігійного об’єднання «Свідки Єгови в Україні», а крім цього ще й доглядав за своєю 88-річною бабусею.
Судовий розгляд
Попри доводи захисту, Тернопільський апеляційний суд дійшов висновку, що наведені обставини не звільняють особу від виконання конституційного обов’язку захисту держави. Окрім цього, суд відзначив, що на момент вручення повістки М. не мав оформленої відстрочки у зв’язку з доглядом за старенькою бабцею. Факт відмови обвинуваченого отримати бойову повістку та підписати її зафіксовано в Акті, складеному працівниками Чортківського РТЦК 10 квітня 2023 року.
Колегія суддів відзначила, що ч. 4 ст. 35 Конституції України також наголошує на тому, що ніхто не може бути звільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У час, коли саме існування України як держави поставлено під загрозу, і вона обороняється від нападу країни, що значно переважала її за площею, кількістю населення, озброєння, володіла ядерною зброєю, ці та інші фактори можуть характеризуватись як непередбачувана та виключна ситуація (рішення ЄСПЛ у справі «Cristian-Vasile Terhes against Romania» від 13 квітня 2021 року, № 49933/20).
Колегія суддів проаналізувала і посилання захисника на численні рішення ЄСПЛ щодо відмови від військової служби з релігійних переконань і тлумачення ЄСПЛ ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті сумлінної відмови від військової служби, та дійшла висновку, що вітчизняне законодавство не передбачало можливості уникнути призову за мобілізацією на підставі релігійних переконань. Ці переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації за ст. 336 КК України, що узгоджується із постановою Об’єднаної палати ККС ВС у справі № 573/838/24 від 27 жовтня 2025 року.
За результатами розгляду справи апеляційна скарга була залишеня судом без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін.
