Роз’яснення судового рішення – процедура, яка на перший погляд здається суто технічною. Мовляв, суд щось написав незрозуміло, ви попросили пояснити – і вам пояснили. Але реальність, як це часто буває в кримінальному процесі, виявляється значно цікавішою. Саме про такий випадок і йтиметься далі.
Уявіть: триває судовий розгляд кримінальної справи. Обвинувачений подає заяву про відвід прокурора. Суд відмовляє. Тоді обвинувачений просить роз’яснити, чому ж йому відмовили. Суд знову відмовляє – цього разу в роз’ясненні. Обвинувачений іде з апеляцією. І тут апеляційний суд каже: «Стоп, цю ухвалу взагалі не можна оскаржувати». Законно це чи ні? Давайте розбиратися.
З чого все почалося: хронологія справи
Херсонський міський суд розглядає кримінальне провадження за обвинуваченням громадянина у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України. Під час судового розгляду, 20 травня 2025 року, обвинувачений заявляє відвід прокурору. Суд того ж дня постановляє ухвалу – у задоволенні заяви про відвід відмовити.
Обвинувачений не зупиняється і 29 травня 2025 року подає письмову заяву про роз’яснення цієї ухвали. Мовляв, хочу зрозуміти, чому суд вирішив саме так. 8 липня 2025 року суд першої інстанції, не виходячи до нарадчої кімнати (тобто одразу в засіданні), постановляє ухвалу, якою відмовляє у роз’ясненні свого попереднього рішення.
Далі – апеляційна скарга. І тут Херсонський апеляційний суд 25 липня 2025 року приймає рішення, яке стає каменем спотикання: відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Аргумент простий – оскаржувана ухвала не належить до тих, що можуть бути оскаржені окремо.
Що каже закон про роз’яснення судового рішення
Ключова норма тут – стаття 380 Кримінального процесуального кодексу України. Вона передбачає: якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника провадження своєю ухвалою роз’яснює це рішення. Важливо – не змінюючи його змісту. Тобто йдеться саме про пояснення того, що вже написано, а не про виправлення чи доповнення.
І тут є принциповий момент, на який звернув увагу Верховний Суд. Частина 1 статті 380 КПК України говорить про роз’яснення судового рішення, яке є результатом судового провадження і яким вирішено питання, що становило предмет розгляду. Простіше кажучи – це фінальне рішення у справі або рішення, яким завершується окремий етап провадження.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, перевіряючи матеріали, сперлася на висновок об’єднаної палати цього ж суду від 2 лютого 2026 року. А висновок той каже чітко: роз’яснювати можна лише ті рішення, які прийняті за результатами судового розгляду. Ухвала про відмову у відводі прокурора – це проміжне, процедурне рішення, ухвалене в ході розгляду справи. Вона не є самостійним предметом для процедури роз’яснення судового рішення за статтею 380 КПК.
Чому відмова в роз’ясненні не підлягає оскарженню
Тут важливий логічний ланцюжок, який вибудував касаційний суд. Перше: ухвала про відмову у відводі прокурора – не є результатом судового провадження у справі № 766/2466/24. Результатом має стати вирок або ухвала про закриття провадження – тобто рішення щодо доведеності чи недоведеності винуватості особи за ч. 1 ст. 111-2 КК.
Друге: якщо сама ухвала про відвід не підлягає роз’ясненню за процедурою статті 380 КПК України, то й ухвала про відмову в такому роз’ясненні не може бути окремим об’єктом апеляційного оскарження. Це своєрідний правовий принцип «похідності» – якщо основне рішення не є предметом певної процедури, то й похідне від нього не набуває самостійного статусу.
Чесно кажучи, у цій логіці є здоровий глузд. Уявіть, що було б інакше: кожну проміжну ухвалу суду можна було б спочатку вимагати роз’яснити, потім оскаржувати відмову в роз’ясненні, потім іти в касацію… Кримінальне провадження просто зупинилося б на роки.
Що вирішив Верховний Суд і чому це важливо
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без зміни. Жодних істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б перешкодити ухваленню законного рішення, колегія суддів не встановила.
Ключове, що варто винести із цієї історії: не кожне судове рішення можна вимагати роз’яснити, і далеко не кожну відмову в роз’ясненні судового рішення можна оскаржити окремо. Це стосується саме проміжних ухвал, винесених у ході судового розгляду до ухвалення фінального рішення у справі.
До речі, обвинувачений у своїй касаційній скарзі наполягав, що апеляційний суд порушив статтю 380 КПК, адже вона прямо передбачає можливість апеляційного оскарження ухвали про відмову в роз’ясненні. Але Верховний Суд пояснив: сама по собі норма працює, однак застосовується вона лише до тих рішень, які взагалі можуть бути предметом роз’яснення. А ухвала про відвід прокурора до таких не належить.
Колегія суддів також звернула увагу на те, що перша інстанція ухвалила рішення про відмову в роз’ясненні без виходу до нарадчої кімнати. І обвинувачений вбачав у цьому порушення. Однак процедурний момент – чи виходив суд до нарадчої кімнати, чи заніс ухвалу до журналу судового засідання – не змінює головного: суті рішення і того факту, що воно не є самостійним предметом оскарження.
Практичний висновок для учасників кримінального процесу простий: перш ніж подавати заяву про роз’яснення судового рішення, варто переконатися, що це рішення взагалі підпадає під дію статті 380 КПК. Інакше весь наступний шлях – через апеляцію до касації – виявиться марним. Судова система дала чіткий сигнал: проміжні процедурні ухвали не можна перетворювати на окремі міні-процеси з власними апеляційними та касаційними колами.
