Шахрайський кредит може з’явитися у вашому житті несподівано: ви продаєте річ на OLX, а через кілька годин бачите у своїй пошті договір на 45 000 гривень, який не підписували. Саме так сталося з позивачем у справі №705/1938/25, яку нещодавно розглянув Верховний Суд. І фінал цієї історії змушує замислитися кожного, хто користується мобільним банкінгом.
Як усе відбувалося
20 грудня 2024 року чоловік виставив на OLX масажний стіл за 5 500 гривень. Невдовзі з ним зв’язалася покупчиня – пообіцяла оплатити товар через платформу. Далі – класична шахрайська схема: повідомлення у Viber про «успішну оплату», посилання для підтвердження угоди, а потім – дзвінок нібито від техпідтримки OLX через Telegram.
Людина, яка представилася менеджером, попросила віддалений доступ до телефону позивача. Мовляв, треба вирішити проблему з оплатою. Позивач погодився. І майже одразу його телефон заблокувався.
А о 15:17 того ж дня між позивачем та АТ «Райффайзен Банк» було укладено договір споживчого кредиту. Ліміт – 45 000 гривень, ставка – 48% річних, строк – 300 місяців. Договір підписали електронно, через SMS-пароль, який надійшов на телефон позивача. Точніше, на телефон, доступ до якого позивач щойно передав невідомим людям.
Чоловік одразу зателефонував на гарячу лінію банку, повідомив про шахрайство, а потім звернувся до поліції. Відомості внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Банк не поспішав визнавати договір недійсним. Тож позивач пішов до суду, вимагаючи визнати шахрайський кредит недійсним.
Перші два раунди: позивач виграє
Уманський міськрайонний суд Черкаської області став на бік позивача. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що послуги мобільного зв’язку за номером позивача надавалися знеособлено – без належної ідентифікації абонента. А раз так, то хто саме ввів SMS-пароль і підписав договір, встановити неможливо.
Суд також зазначив: банк, знаючи про масові випадки шахрайства з використанням знеособлених номерів, повинен був додатково переконатися в реальності намірів клієнта отримати кредит. Не переконався – отже, сам винен. Договір визнали недійсним.
Черкаський апеляційний суд залишив рішення без змін. Здавалося, справедливість перемогла. Та банк подав касаційну скаргу.
Верховний Суд: усе навпаки
8 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив рішення, яким скасував попередні постанови і повністю відмовив позивачеві.
Логіка Верховного Суду така.
По-перше, договір підписано за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Це передбачено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Юридично це повноцінний електронний підпис, і договір, підписаний у такий спосіб, прирівнюється до письмової форми.
По-друге, без отримання SMS-повідомлення на телефон позивача, без входу в особистий кабінет за логіном і паролем, кредитний договір взагалі не міг бути укладений. Формально сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов.
А тепер – ключовий момент. Позивач сам визнав, що добровільно передав віддалений доступ до свого телефону третім особам. Це не банк «не переконався», це сам позивач створив умови, за яких шахраї змогли діяти від його імені.
Суд послався на статтю 203 Цивільного кодексу України. Вона вимагає, щоб волевиявлення учасника правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі. Але – і це принципово – суд не знайшов доказів того, що банк порушив цю норму в момент укладення договору.
Простими словами: банк діяв за законом. Він правильно ідентифікував клієнта через SMS-пароль. А те, що позивач власноруч віддав ключ від своїх фінансів незнайомцям, – це його зона відповідальності. У спорі про шахрайський кредит формальна сторона угоди – SMS-пароль, логін, вхід у додаток – працює проти позивача.
На що ще звернув увагу Верховний Суд
Окремий наголос – на правилах доказування. Відповідно до статей 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач наполягав, що договір уклали шахраї всупереч його волі. Але він не зміг довести, що банк порушив вимоги закону під час оформлення кредиту. Самого лише факту шахрайства третіх осіб недостатньо, щоб визнати шахрайський кредит недійсним.
Верховний Суд також послався на власну усталену практику. У постановах від 23 березня 2020 року (справа №404/502/18) та від 09 вересня 2020 року (справа №732/670/19) суд уже доходив аналогічних висновків. Це не виняток, а послідовна правова позиція.
Що це означає для звичайної людини
Ситуація, коли на вас оформлюють шахрайський кредит, – це завжди стрес. Але рішення Верховного Суду чітко показує: суд не стане на ваш бік лише тому, що ви стали жертвою обману. Вам потрібно довести, що банк порушив процедуру.
А з процедурою у випадку електронного підпису через SMS-пароль у банку зазвичай усе гаразд. Пароль надіслано, пароль введено, договір підписано – з погляду Закону України «Про електронну комерцію» цього цілком достатньо.
І ще один практичний момент. Фінансовий номер телефону – це не просто засіб зв’язку. У світі, де більшість банківських операцій підтверджується через SMS, це повноцінний ключ доступу до ваших грошей. Передаючи комусь віддалений доступ до телефону, ви фактично віддаєте цей ключ.
Постанова Верховного Суду від 8 квітня 2026 року у справі №705/1938/25 вкотре нагадує просту істину: обережність у цифровому світі – не параноя, а базова навичка. Бо коли йдеться про десятки тисяч гривень кредиту, який ви не брали, співчуття суду може виявитися недостатньо.
