Скасування догани військовослужбовцю – справа, яка здається майже безнадійною, коли на терезах – слово командира проти слова підлеглого. Та на практиці все інакше. Суд не приймає рішень на віру – він вимагає доказів. І якщо командування не спромоглося їх зібрати, то навіть найсуворіший наказ може розсипатися, як картковий будиночок.
Саме це й сталося у справі №160/3494/26, яку розглянув Дніпропетровський окружний адміністративний суд 1 червня 2026 року. Сержант, який проходив службу на посаді санітара лікувального відділення медичної роти, отримав догану і залишився без премії та додаткової грошової винагороди за жовтень 2025 року. Причина – нібито виконання обов’язків у стані алкогольного сп’яніння.
Як усе почалося
20 жовтня 2025 року близько 19:30 військовослужбовця виявили за місцем тимчасового базування медичної роти. Представники Військової служби правопорядку склали протокол про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 КУпАП. Підстава – ознаки алкогольного сп’яніння.
Сержанта направили до медичного закладу для проходження огляду. Але той відмовився. Згодом матеріали потрапили до Чугуївського міського суду Харківської області.
Не чекаючи рішення суду, командир військової частини 24 жовтня 2025 року видав наказ №776. Цим наказом сержанту оголосили догану – відповідно до пункту «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. А другим пунктом – позбавили щомісячної премії та додаткової грошової винагороди за жовтень.
Ключовий момент: про існування цього наказу військовослужбовець навіть не знав. Йому ніхто його не оголошував. Як з’ясувалося пізніше, аркуш доведення наказу не містив підпису сержанта. Він дізнався про все лише наприкінці листопада, коли отримав грошове забезпечення за жовтень – без премії та без додаткової винагороди.
А що ж із судом?
12 листопада 2025 року Чугуївський міський суд виніс постанову у справі №636/9028/25. Провадження про адміністративне правопорушення закрили. Чому? Бо не довели сам факт перебування військовослужбовця у стані сп’яніння.
І тут важливий нюанс. Протокол про адміністративне правопорушення – це лише процесуальний документ, який фіксує суть того, що нібито сталося. Але сам по собі він не є беззаперечним доказом вини. Це не вирок і не імперативний факт. Суд у таких справах керується стандартом доказування «поза розумним сумнівом» – тобто всі сумніви тлумачаться на користь особи, яку звинувачують.
Чугуївський суд встановив: жодних належних доказів того, що сержант справді перебував у стані алкогольного сп’яніння, матеріали справи не містили. Відмова від огляду, зафіксована випискою з медичної карти, ще не доводить факту сп’яніння. А висновку за результатами огляду – такого, як того вимагає закон, – не було взагалі.
Отже, складу адміністративного правопорушення в діях військовослужбовця суд не побачив.
Чому наказ про догану не витримав перевірки
Коли сержант нарешті дізнався про наказ №776, він звернувся до суду з позовом про скасування догани військовослужбовцю, поновлення виплат і внесення відповідних записів до службової картки.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд подивився на ситуацію системно. І ось що виявив.
По-перше, жодного службового розслідування не проводили. Не було навіть службової перевірки – а це той мінімум, який вимагає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017.
А це означає, що не встановили ані точних обставин порушення, ані його наслідків. Не з’ясували, що саме стало причиною. І найголовніше – у військовослужбовця навіть не взяли письмових пояснень. Хоча пункт 90 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прямо каже: накладати стягнення на людину в стані сп’яніння можна лише після того, як вона протверезіє.
По-друге, наказ не містив жодної згадки про те, що командир врахував характер правопорушення, попередню поведінку військовослужбовця, тривалість його служби. А стаття 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ вимагає цього в обов’язковому порядку.
По-третє – і це, мабуть, найвагоміше – постанова Чугуївського міського суду вже набрала законної сили. За частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, не потребують повторного доведення. Якщо суд першої інстанції сказав, що складу правопорушення немає, – це крапка.
Премія і додаткова винагорода: чому їх повернули
Військова частина посилалася на пункт 15 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018. Там справді сказано: якщо військовослужбовець вживав алкоголь на території частини чи виконував обов’язки у стані сп’яніння – премії та винагороди за цей місяць йому не бачити. Але є одна деталь: факт порушення має бути зафіксований наказом командира.
Наказ був. Але його скасували. А разом із ним зникла й підстава для позбавлення виплат.
Суд зобов’язав військову частину нарахувати та виплатити сержанту і щомісячну премію, і додаткову грошову винагороду за жовтень 2025 року. Також – внести до службової картки запис про скасування наказу №776.
Окремо стягнули витрати на правничу допомогу. Щоправда, не всі 15 тисяч гривень, які просив позивач, а 3 тисячі. Суд визнав заявлену суму непропорційною: справа була незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного провадження, а представник позивача по суті лише склав позовну заяву.
Що варто взяти на замітку
Скасування догани військовослужбовцю – це історія не про те, як «відмазатися». Це про те, що дисциплінарна відповідальність має спиратися на факти, а не на припущення. Коли командир не проводить службової перевірки, не бере пояснень, не фіксує обставин і не враховує попередньої поведінки людини – його наказ приречений.
І ще один практичний висновок: постанова суду про закриття адміністративної справи за відсутністю складу правопорушення – це готовий щит. Посилаючись на неї, можна вимагати не лише скасування дисциплінарного стягнення, а й повернення всіх недоотриманих виплат. Не завжди, звісно. Але коли обидві справи – адміністративна і дисциплінарна – виросли з одного й того самого факту, шанси дуже високі.
У цій справі суд чітко дав зрозуміти: брак процедури та брак доказів – це не дрібниці, які можна проігнорувати. Це фундамент, на якому тримається законність будь-якого рішення командира.
