Скасування наказу про призов через непродовжену відстрочку: чому суд у Харкові став на бік військовозобов’язаного

Для зв'язку з адвокатом:

Скасування наказу про призов через непродовжену відстрочку звучить як сюжет із площини теорії. Та саме так завершилася справа №520/28550/26 у Харківському окружному адміністративному суді. Рішення ухвалили 5 жовтня 2026 року, суддя Смагар С.В., у спрощеному провадженні без повідомлення сторін. Позов задовольнили повністю.

Що сталося з позивачем

Позивач – військовозобов’язаний 1982 року народження. На військовому обліку в харківському територіальному центрі комплектування він перебував з 20 листопада 2000 року до 5 серпня 2026 року. Разом із ним зареєстрована мати, яка потребує постійного стороннього догляду.

Потребу підтвердив висновок форми 080-4/о. Його 26 травня 2026 року видала лікарсько-консультативна комісія комунального підприємства Міська поліклініка №24 Харківської міської ради. Дійсний документ до 26 травня 2027 року. Згодом з’явився акт про встановлення факту постійного догляду від 4 червня 2026 року.

5 червня чоловік подав через ЦНАП заяву про відстрочку. 11 червня комісія центру протоколом №43 відстрочку надала – за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У протоколі поруч стоять дві різні дати: строк відстрочки 1 серпня 2026 року і термін дії підстав до 26 травня 2027 року. Оця розбіжність і стала двигуном усього спору.

У застосунку Резерв+ 12 червня 2026 року відображався тип відстрочки п.9 ч.1 ст.23 із формулюванням до завершення мобілізації. Ті самі дані зберігалися станом на 31 липня. А 5 серпня позивача доставили до іншого територіального центру, де він і опинився на обліку. Далі події покотилися швидко:

  • наказ начальника центру №2875 від 6 серпня про призов за поіменним списком №8/2077 і направлення до військової частини;
  • наказ №227 від 7 серпня про зарахування до списків особового складу на посаду солдата резерву;
  • наказ №220-РС від 8 серпня про призначення навідником 9 аеромобільної роти;
  • наказ №230 від 9 серпня про прийняття посади і приступлення до обов’язків.

Як має працювати автоматичне продовження

Тут варто розібратися в механіці. Не підлягає призову військовозобов’язаний, зайнятий постійним доглядом за матір’ю, яка потребує такого догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії. Це прямий припис пункту 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у редакції Закону №4170-IX від 19 грудня 2024 року.

Оформлення відстрочки закон покладає на територіальні центри – частина восьма статті 23. Частина дев’ята дозволяє робити це через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Деталі прописані в Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Пункт 60 цього Порядку – ключ до справи. Відстрочка надається на строк дії законних підстав, але не більше як на строк мобілізації. Коли мобілізацію продовжують, відстрочка продовжується автоматичною зміною дати закінчення в Реєстрі. Носити документи заново не потрібно. Умова одна: законні підстави не відпали.

Саме тому дата 1 серпня в протоколі не означала, що людина залишилася без відстрочки. Вона позначала межу дії попереднього указу про мобілізацію. А підстава, тобто догляд за матір’ю, мала силу до 26 травня 2027 року. І це зафіксував той самий відповідач у власному протоколі.

Що казали територіальні центри

Перший центр у відзиві від 25 вересня 2026 року наполягав на своєму. З 5 серпня позивач на обліку в іншому центрі, отже, продовжувати відстрочку він не був уповноважений і не мав технічної можливості. Друга теза: відстрочкою чоловік користувався до 1 серпня включно, а на 2-4 серпня припадала п’ятиденна перевірка підстав за пунктом 60 Порядку №560.

Третій аргумент – постанова Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22. Мовляв, право на відстрочку можна реалізувати лише до набуття статусу військовослужбовця.

Центр, який видав наказ про призов, і військова частина відзивів не подали. Третя особа пояснень не дала. Суд вирішував справу за наявними матеріалами на підставі частини 6 статті 162 КАС України.

Показова деталь із листування. 14 серпня центр листом №8/2140 відповів на адвокатський запит: за даними системи Оберіг, позивач справді мав оформлену відстрочку за п.9 ч.1 ст.23 з 19 червня 2025 року, і до 2 серпня 2026 року її не продовжували шляхом автоматичної зміни дати. Тобто факт непродовження визнав сам відповідач. А 17 серпня інший центр листом №12992 відмовився навіть повідомити про продовження, пославшись на призов.

Чому суд став на бік позивача

Логіка суду виявилася простою. Підстава відстрочки – сам факт догляду, а не дата в рішенні комісії. Дата закінчення прив’язана до строку мобілізації і більше ні до чого. Якщо мобілізацію продовжили, а підстави не зникли, Реєстр мав автоматично показати нову дату.

Мобілізацію після 1 серпня 2026 року продовжили. Це прямо визнав у відзиві перший центр, не заперечував і другий, який 6 серпня призвав людину саме під час мобілізації. Жодних обставин, за яких позивач утратив би право на відстрочку, відповідачі не назвали і доказів не надали.

Обов’язок забезпечити відображення продовженої відстрочки на 2 серпня лежав на тому центрі, де людина тоді перебувала на обліку. Пізніше взяття на облік в іншому центрі цього обов’язку заднім числом не скасовує. П’ятиденна перевірка теж не рятує. Вона не означає, що особа із законною підставою залишається без відстрочки і може бути призвана.

Доказів, що перевірку взагалі розпочали, відповідач не надав. А обов’язок доводити правомірність бездіяльності лежить саме на ньому, це частина 2 статті 77 КАС України. Аргумент про технічну неможливість суд відкинув: він стосується періоду після 5 серпня, тоді як спір точиться навколо 2-5 серпня.

Постанову в справі №520/7954/22 суд не застосував. Вона про особу, яка до призову права на відстрочку не реалізувала. Тут усе навпаки: заява 5 червня, протокол 11 червня, відстрочка до призову. Верховний Суд у постанові від 14 травня 2026 року у справі №620/183/23 розмежував ці ситуації. Особа, яка звернулася із заявою та документами до призову, набуває правового становища особи, щодо якої центр зобов’язаний перевірити підстави й ухвалити рішення.

Накази військової частини теж скасували

Окремо суд пояснив, чому прибрав накази частини. Наказ №227 виданий на виконання наказу про призов і поіменного списку, він на них прямо посилається. Накази №220-РС і №230 – наступні кроки тієї самої служби за призовом, власної підстави в них немає.

Рапорти позивача, які згадуються в наказах, суд оцінив стримано. Вони стосуються оформлення прибуття і прийняття посади, а не згоди на службу. Призов під час мобілізації відбувається не за згодою людини.

Тут працює проста логіка. Скасування наказу про призов через непродовжену відстрочку прибирає правову підставу і з усього, що з нього випливає. Інакше вийшло б, що людина, незаконність призову якої встановив суд, далі служить за тим самим призовом. Яке ж це відновлення права?

Копію наказу №220-РС до справи не надали. Проте факт видання, дату, номер і зміст підтвердив витяг з наказу №230. Суд заодно уточнив, що №220-РС виданий по особовому складу, а не по стройовій частині, як помилково вказано в позові.

Спосіб захисту, судовий збір і апеляція

Після скасування наказу про призов людина повертається до статусу військовозобов’язаного на обліку. Тому суд зобов’язав саме цей центр продовжити відстрочку на строк, установлений Указом Президента про продовження мобілізації. Такий спосіб відповідає статті 245 КАС України і не підміняє дискрецію органу: підстави вже встановлені рішенням комісії, а продовження за пунктом 60 Порядку №560 є обов’язком, а не правом.

Позивача звільнили від судового збору за пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір. Сплачені 1064,96 гривні за квитанцією від 9 вересня 2026 року між сторонами не розподіляють, їх можна повернути за клопотанням у порядку статті 7 цього Закону. Витрати на правничу допомогу вирішать окремо, за частиною 7 статті 139 КАС України.

Апеляцію подають протягом 30 днів з дня складення повного рішення, тобто з 5 жовтня 2026 року, до Другого апеляційного адміністративного суду.

Для військовозобов’язаного з відстрочкою ця справа дає конкретний орієнтир. Дата в протоколі, прив’язана до строку мобілізації, не скасовує право на відстрочку, поки діє підстава. І якщо в Резерв+ раптом з’явився запис про призов, варто одразу перевіряти, чи не зникла інформація про відстрочку в Реєстрі. А скасування наказу про призов через непродовжену відстрочку в суді цілком реальне, якщо документи зібрані заздалегідь.

Консультация

Форма обращения к адвокату

Для зв'язку з адвокатом: