Скасування постанови про адміністративне правопорушення: коли штраф ТЦК не витримує перевірки

Для зв'язку з адвокатом:

Скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – саме так закінчилася справа, яку 26 жовтня 2026 року розглянув Дніпровський районний суд Дніпропетровської області під головуванням судді Т.С. Журавель. Людину оштрафували на 17 000 гривень за неявку за повісткою. Суд із цим не погодився. Розберімо по кроках, чому.

Що сталося насправді

Історія виглядає звичайно, якщо читати лише перший абзац постанови. 7 липня 2026 року на адресу чоловіка надіслали повістку №8147878. Згідно з нею він мав прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 27 липня 2026 року о 14:00. Мета виклику – уточнення даних.

На конверті стояла службова позначка: повістку ТЦК вручити особисто. Це важливо, бо саме від неї залежить, як пошта має поводитися з таким листом.

Далі – тиша. Чоловік не прийшов. І 23 вересня 2026 року начальник ТЦК виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Штраф – 17 000 гривень, тобто тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До речі, номер постанови в тексті рішення наведено двічі по-різному: №R781596 у викладі позовних вимог і №R759329 у встановлених обставинах та в резолютивній частині. Сам номер справи в опублікованому рішенні не зазначено, тож єдиний орієнтир – дата ухвалення і склад суду. Дрібниця? Можливо. Але саме такі дрібниці іноді стають аргументом в апеляції.

Що закон вважає належним оповіщенням

Тут варто згадати постанову Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. Нею затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Підпункт 2 пункту 41 цього Порядку перелічує, що саме підтверджує оповіщення, якщо повістку надсилали поштою:

  • день отримання поштового відправлення особою, підтверджений інформацією або документами поштового оператора;
  • день відмітки про відмову отримати відправлення;
  • день відмітки про відсутність особи за адресою, яку вона повідомила ТЦК під час уточнення даних, або за зареєстрованим місцем проживання, якщо іншої адреси особа не надавала.

Тобто закон не каже: надіслали повістку, і обов’язок виник автоматично. Він вимагає конкретного дня, який можна підтвердити документом.

Як працює пошта з такими листами, описує пункт 82 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15 березня 2009 року. Рекомендований лист із позначкою Повістка ТЦК вручають особисто. Якщо адресата немає вдома, працівник пошти телефонує за наявним номером або кладе в абонентську скриньку повідомлення про надходження листа.

І далі ключове. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування людина за листом не з’явилася, працівник пошти ставить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою і не пізніше наступного робочого дня повертає лист відправнику.

Хронологія, яка все вирішила

А тепер найцікавіше. Поштове відправлення №RO67219808400, в іншому місці рішення воно ж позначене як R067219808400, надійшло до відділення 11 липня 2026 року. Повернули його відправнику 8 серпня 2026 року.

Виклик за повісткою – 27 липня. Отже, станом на день явки не було ні відомостей про вручення, ні відмітки про невдалу спробу вручення. Лист просто лежав на пошті.

До речі, у позовній заяві дата виклику вказана інакше – 23 липня 2026 року о 14:00. Суд у встановлених обставинах зафіксував 27 липня. Розбіжність дрібна, на результат вона не вплинула, але помітна.

Між надходженням листа і його поверненням минуло майже чотири тижні. Для поштового оператора це строк, який важко пояснити трьома робочими днями з пункту 82 Правил. Саме на цю невідповідність суд і звернув увагу: належного підтвердження своєчасного оповіщення немає, а отже, причини неявки були об’єктивними.

Хто має доводити правоту рішення

Тепер про процесуальний бік, і він тут на боці людини. Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України прямо каже: у справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення має саме цей суб’єкт. Не позивач винен щось доводити, а ТЦК.

Цю ж логіку підсилюють статті КУпАП. За статтею 251 обов’язок збирати докази лежить на особах, уповноважених складати протоколи. Стаття 280 вимагає під час розгляду справи з’ясувати, чи було правопорушення взагалі, чи винна особа, чи є обставини, що пом’якшують відповідальність.

А ще є стаття 72 КАС України, яка пояснює, що таке докази, і стаття 90 про те, що суд оцінює їх за внутрішнім переконанням. Простими словами: якщо хоч одна ознака складу правопорушення не доведена, притягнути людину до відповідальності не можна. Саме тому скасування постанови про адміністративне правопорушення в таких справах майже завжди впирається в один документ – доказ оповіщення.

Аргументи ТЦК

Відповідач подав відзив через систему Електронний суд. Логіка така: повістку надіслали, військовозобов’язаний у строк не з’явився, про причини не повідомив, а в реєстрі ОБЕРІГ автоматично зафіксувалося порушення правил військового обліку.

Ось тут і ховається слабке місце. Автоматичний запис у реєстрі фіксує наслідок, а не факт вручення повістки. Він не замінює ні поштового повідомлення, ні відмітки оператора. Інакше кажучи, система написала те, що в неї ввели, а не те, що реально відбулося з конвертом.

Що вирішив суд

Позов задовольнили повністю. Постанову начальника ТЦК №R759329 від 23 вересня 2026 року визнано протиправною та скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрито.

Підстава – частина 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Вона дає місцевому загальному суду як адміністративному право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу. Скасування постанови про адміністративне правопорушення тут не було жестом доброї волі – відповідач просто не виконав свій процесуальний обов’язок.

Про строки оскарження теж варто сказати. Апеляцію можна подати до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо повний текст вручили пізніше, на поновлення строку є тридцять днів з дня вручення.

Що з цього винести на практику

Кілька речей, які варто тримати в голові.

  • Зберігайте трекінг поштових відправлень. Скріншот із датами надходження та повернення – це доказ, а не емоція.
  • Перевіряйте, чи повідомляли ви ТЦК актуальну адресу. Якщо ні, відмітка про відсутність за зареєстрованим місцем проживання спрацює проти вас.
  • Дивіться на строки. Коли конверт лежав на пошті місяць, це вже підстава ставити питання про своєчасність оповіщення.
  • Оскаржуйте швидко. Десять днів – небагато, а поновити строк вдається не завжди.
  • Не погоджуйтеся з формулюванням у реєстрі. Запис про порушення правил військового обліку можна визнавати протиправним окремо, через суд.

І ще одне, суто побутове. Штраф у 17 000 гривень – це не абстрактна цифра з кодексу, а цілком реальні гроші з сімейного бюджету. Тому питання, чи було оповіщення належним, – не формальність. Це те, з чого починається будь-яка справа за статтею 210-1 КУпАП, і те, на чому скасування постанови про адміністративне правопорушення тримається найчастіше.

Консультация

Форма обращения к адвокату

Для зв'язку з адвокатом: