Скасування постанови ТЦК про адміністративне стягнення: справа № 2-а/604/11/26

Для зв'язку з адвокатом:

Скасування постанови ТЦК про адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – це реальний результат, а не теоретична можливість. Підволочиський районний суд Тернопільської області розглянув таку справу і 16 листопада 2026 року став на бік людини. Рішення у справі № 2-а/604/11/26 ухвалив суддя Сіянко В.М. Історія показова, тож розберімо її по кроках.

Штраф 17 тисяч гривень і що за ним стояло

Постанова начальника ТЦК та СП від 5 жовтня 2026 року № R813301 визнала чоловіка винним у порушенні ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Йому присудили штраф 17 000 гривень. Суть претензії – неявка за викликом 21 вересня 2026 року.

Оскаржити постанову він вирішив 9 жовтня 2026 року. Позов подав до того ж районного суду, просивши скасувати постанову і закрити провадження. Причому ще до рішення суду, 5 жовтня, чоловік скористався правом на половину штрафу та сплатив 8 500 гривень. Квитанція від АТ «Укргазбанк» є в матеріалах справи. Тут важливий момент: сплата не означає згоди з постановою, і суд це врахував.

Лікарня, два листи і виписка

Ключова лінія захисту будувалася на здоров’ї. З 18 по 26 вересня 2026 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Микулинецькій обласній фізіотерапевтичній лікарні реабілітації. Це підтверджує виписка № 3225.

Про неможливість прибути він попередив ТЦК письмово ще 16 вересня. Тобто до дати виклику. 28 вересня надіслав ще одного листа, а 29 вересня медичну виписку до 5-го відділу ТЦК особисто принесла дружина як представник. Здавалося б, усі козирі на столі. Проте 5 жовтня все одно з’явилася постанова про штраф.

Окремо позивач пояснив, чому подав заяву через застосунок «Резерв+». За його словами, зробив це вимушено. Через внесені відомості про розшук він не міг оформити бронювання працівників, а працює він у ДУ «Центр пробації». Коли йдеться про долю колективу, вибір між «визнати» і «воювати далі» виглядає зовсім інакше.

Що відповідав ТЦК

Представник відповідача надіслав відзив 21 жовтня 2026 року і просив відмовити в позові повністю. Логіка така: повістку № 8906110 направили рекомендованим поштовим відправленням, опис вкладення додали. Людина не з’явилася, а 1 жовтня подала заяву про визнання вини. Отже, за ст. 279-9 КУпАП постанову можна було винести без протоколу.

До відзиву додали копію постанови, повістку, опис відправлення і скріншот заяви з «Резерв+». На перший погляд, набір документів солідний. Але суд побачив у ньому дірки.

Ухвалою від 13 жовтня 2026 року провадження відкрили за правилами спрощеного позовного провадження. 3 листопада позивач брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, адже вже проходив військову службу. Такі деталі не змінюють суті, але добре показують, у яких умовах доводиться відстоювати свої права.

Поважні причини: що каже закон

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» справді зобов’язує громадянина з’явитися за повісткою у визначені місце і строк. Але обов’язок виникає з моменту отримання повістки, а не з моменту її відправлення.

Далі – ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Правопорушенням є лише протиправна і винна дія чи бездіяльність. Немає вини – немає складу.

А ось головний орієнтир для таких справ. Пункт 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, прямо називає хворобу поважною причиною неприбуття. Умова одна – документальне підтвердження. Виписка № 3225 таку умову виконує.

Хвороба – не відмовка, а обставина, яку закон визнає. І тут важливо інше: ТЦК мав час перевірити документи. Лист від 16 вересня, повторний лист від 28 вересня, виписка від 29 вересня – усе це надійшло до 5 жовтня. Саме тому скасування постанови ТЦК про адміністративне стягнення виглядало цілком неминучим, адже відповідач мав усі папери перед очима.

Чи було належне оповіщення

Тут суд висловився досить твердо. Копія повістки й опис поштового відправлення доводять лише факт відправки. Вони не показують, чи отримала людина лист.

Доказів вручення – повідомлення про вручення або інших документів – відповідач не надав. А юридично значущі обставини не можна будувати на припущеннях. Хтось припустив, що конверт дійшов, і на цьому побудували штраф. Такий підхід суд не прийняв.

За частиною першою ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов’язок з’явитися виникає саме у разі отримання повістки. Немає підтвердженого отримання – немає обов’язку. Це самостійна підстава говорити про недоведеність складу правопорушення.

Заява в «Резерв+» як єдиний доказ

Стаття 279-9 КУпАП дозволяє розглянути справу без протоколу, якщо особа не оспорює порушення і згодна на притягнення за її відсутності. Механізм зручний, але він не скасовує ст. 280 КУпАП. Посадова особа все одно зобов’язана з’ясувати, чи було правопорушення і чи винна людина.

Суд не погодився, що сама по собі заява з застосунку є достатнім доказом. Тим паче коли її подали після внесення відомостей про розшук, у ситуації, коли цей статус блокував бронювання. Заява під тиском обставин – не те саме, що щире визнання.

Відповідач не довів, що перевірив стаціонарне лікування та листи про неможливість прибуття. Тому постанова № R813301 втратила опору, а скасування постанови ТЦК про адміністративне стягнення стало для суду логічним наслідком.

Відсутність складу і закриття провадження

Пункт 1 частини першої ст. 247 КУпАП каже: провадження не можна розпочати, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 285/1535/15-а пояснив: правопорушення має сукупність ознак – об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт і суб’єктивну сторону. Бракує хоча б однієї – притягнути людину не можна.

У цій справі забракло вини і належного оповіщення. Постанову визнали протиправною, скасували, а провадження закрили на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Деталі, які теж мають значення

Довідка військово-лікарської комісії (протокол № 2026-0703-1123-4502-3 від 3 липня 2026 року) визнала чоловіка придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних закладах і медпідрозділах. На вересень-жовтень 2026 року він перебував на військовому обліку як військовозобов’язаний.

4 жовтня 2026 року його призвали на військову службу під час мобілізації. Це підтверджує витяг із наказу командира військової частини № 289 від 8 жовтня 2026 року разом із мобілізаційним розпорядженням. Тобто на момент розгляду спору людина вже була в строю.

Судові витрати й апеляція

Позивач – учасник бойових дій. Через це він звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Інших витрат, які підлягали б розподілу за ст. 139 КАС України, суд не знайшов.

Оскаржити рішення можна в апеляційному порядку. Скаргу подають безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня проголошення. Строк короткий, і якщо ТЦК вирішить продовжити спір, цей відлік почнеться дуже швидко.

Консультация

Форма обращения к адвокату

Для зв'язку з адвокатом: