Скасування постанови ВЛК – це реальний інструмент захисту, коли військово-лікарська комісія працює з порушенням закону. Саме таку ситуацію розглянув Тернопільський окружний адміністративний суд у справі № 500/181/26. Чоловіка, який мав чинний висновок про придатність до служби, примусово відправили на повторний медогляд. І суд однозначно став на бік позивача.
Давайте розберу цю історію детально – вона показова тим, як не мають діяти представники ТЦК та СП і чому іноді єдиний спосіб відновити справедливість – це звернення до адміністративного суду.
Що сталося на блокпосту
Другого січня 2026 року чоловік разом із дружиною та двома неповнолітніми дітьми їхав на сімейний відпочинок у напрямку Кременця. На блокпосту автомобіль зупинили для перевірки військово-облікових документів.
Позивач показав свій військово-обліковий документ через застосунок «Резерв+». У ньому було чітко зазначено: дані оновлені вчасно, на військовому обліку перебуває в Києво-Святошинському районі Київської області, військово-лікарську комісію пройшов 23 жовтня 2025 року. ВЛК чинна один рік – тобто до 22 жовтня 2026 року. У розшуку не перебуває. Визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, підрозділах логістики, зв’язку, охорони.
Здавалося б, усе в порядку. Але на блокпосту виник конфлікт.
Чоловіка, за його словами, намагалися силоміць витягнути з автомобіля. Діти злякалися, почали плакати. Щоб не травмувати родину, він припинив суперечку й вийшов із машини. Далі його посадили в автомобіль невідомих осіб – імовірно, працівників районного ТЦК – і повезли до центру комплектування. Без участі поліції, без жодних процесуальних документів, без законних підстав.
Чому дії ТЦК були незаконними із самого початку
Тут важливий момент: представники територіальних центрів комплектування не мають права затримувати громадян чи примусово доправляти їх куди б то не було. Це прямо випливає з Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №154.
Повноваження щодо адміністративного затримання мають виключно працівники Національної поліції – і лише стосовно осіб, які перебувають у розшуку. Стаття 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко окреслює коло суб’єктів, уповноважених на затримання, і ТЦК там немає.
Чоловік у розшуку не перебував. Його військово-обліковий документ був чинним. Дані в системі «Оберіг» – офіційні та актуальні. Постанова КМУ №560 від 16 травня 2024 року прямо зобов’язує посадовців ТЦК перевіряти відомості через електронні бази перед будь-якими реєстраційними чи мобілізаційними діями. Ігнорувати «Резерв+» не можна – це не просто застосунок, це частина державної системи військового обліку.
Крім того, стаття 29 Конституції України говорить: ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду. Суд у цій справі також послався на практику Третього апеляційного адміністративного суду – у справі № 160/6554/25 судді зазначили: будь-яка мобілізаційна процедура, розпочата з незаконного обмеження волі, є протиправною в цілому.
Повторна ВЛК: формальність за дві години
Після прибуття до ТЦК чоловікові запропонували пройти повторну військово-лікарську комісію. Він відмовився – і це логічно, адже попередній медогляд був пройдений менш ніж три місяці тому і залишався чинним. Проте працівники ТЦК повезли його до ВЛК примусово.
Медичний огляд тривав близько двох годин. І ось що важливо: жодних супровідних документів, історії хвороби, попередніх результатів обстежень у лікарів не було. Скарги чоловіка на стан здоров’я проігнорували – у картці обстеження їх навіть не зафіксували.
А тепер найцікавіше. Постанова ВЛК, оформлена як довідка №2026-0102-1431-5555-7, була підписана електронними підписами о 16:55. А результати лабораторних аналізів надійшли лише о 18:17 – тобто майже на півтори години пізніше. Інакше кажучи, лікарі визнали людину придатною до служби, ще не маючи на руках даних про її стан здоров’я.
Це пряме порушення Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року. Обстеження має бути повним і комплексним. Постанова, винесена без урахування обов’язкових досліджень, – це безумовна підстава для скасування постанови ВЛК.
Чи можна взагалі скеровувати на повторний медогляд
Так, але лише за певних умов. Відповідно до пункту 3.8 Положення №402, повторний медичний огляд проводиться, якщо у стані здоров’я військовозобов’язаного сталися зміни – за його власним зверненням або за висновками лікарів. Тобто мають бути медичні підстави, а не просто бажання посадовця.
Жодних таких підстав у цій справі не було. Попередня ВЛК від 23 жовтня 2025 року була чинною, строк її дії – один рік, це передбачено і Положенням №402, і пунктом 69 Порядку №560.
Більше того: начальник Кременецького районного ТЦК взагалі не був уповноважений видавати направлення на ВЛК для цього чоловіка. Адже той стояв на обліку в іншому регіоні – у Києво-Святошинському районі. Направлення №6305986 від 2 січня 2026 року видав неналежний суб’єкт, без жодних законних підстав.
Що вирішив суд
Тернопільський окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю. Ось три ключові рішення:
– Визнано протиправним і скасовано направлення №6305986 на медогляд;
– Визнано протиправною і скасовано постанову ВЛК, оформлену довідкою №2026-0102-1431-5555-7;
– Зобов’язано ІНФОРМАЦІЯ_11 внести зміни до реєстру «Оберіг» – видалити відомості про медогляд від 2 січня 2026 року та актуалізувати дані про чинність результатів ВЛК від 23 жовтня 2025 року.
Крім того, суд стягнув на користь позивача судовий збір – загалом понад 6 600 гривень.
Це рішення важливе ось чому. Воно фіксує одразу кілька принципових моментів. По-перше, примусове доставлення до ТЦК без участі поліції – незаконне. По-друге, чинний висновок ВЛК не можна ігнорувати без медичних показань. По-третє, дані в реєстрі «Оберіг» – це офіційна інформація, і посадовці зобов’язані з нею працювати, а не вдавати, ніби її не існує.
Коли система дає збій – суд залишається тим місцем, де аргументи важливіші за свавілля. І справа № 500/181/26 це підтверджує.
