Скасування постанови ВЛК та наказу про призов – результат, який трапляється нечасто. Саме його домігся військовозобов’язаний у Кіровоградському окружному адміністративному суді. Рішення ухвалили 26 жовтня 2026 року у справі №340/2269/26 (суддя Савонюк М.Я.). Історія показова: чоловік помилявся щодо свого бронювання, і суд це визнав прямо. Але мобілізацію однаково скасував, бо ніхто не довів, що медичний огляд справді відбувся за правилами.
Далі розберемо, як усе розгорталося і що з цього варто взяти на замітку.
Як усе почалося: один день, який закінчився призовом
Позивач із 15 квітня 2024 року працював юрисконсультом КНП «Голованівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Голованівської селищної ради. Розпорядженням Кіровоградської обласної військової адміністрації від 11 березня 2026 року №451-р це підприємство підтвердили як критично важливе для функціонування економіки та життєдіяльності громад області в особливий період.
Наступного дня, 12 березня, роботодавець через портал «Дія» подав заяву №20260312-2092695 про бронювання п’яти працівників. Позивач потрапив до цього переліку. Він був переконаний, що цього досить, і саме на цей аргумент спирався в позові.
Усе змінилося 14 березня. Біля магазину «Файно маркет» у місті Гайворон його зупинили люди, частина з яких була у формі поліції. Перевірили документи, подивилися «Резерв+» – і повезли до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Чоловік, за його словами, неодноразово казав про бронювання й показував документи. Посадовці їх не врахували.
Того ж дня ТЦК оформив направлення №6845426 на медичний огляд. З’явилася довідка військово-лікарської комісії від 14 березня 2026 року №2026-0314-1946-2465-3: діагноз «Здоровий», висновок – придатний до служби. А слідом – наказ начальника обласного ТЦК №664 про призов на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини.
Бронювання: у чому позивач помилився
Тут суд став на бік відповідачів. Відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів засвідчили: чинне бронювання у позивача було з 17 березня 2025 року до 11 березня 2026 року. Далі його припинили автоматично, бо строк вичерпався.
Нова заява роботодавця теж не зарадила. За результатами її опрацювання, сформованими 15 березня 2026 року, чотирьом працівникам надали бронювання до 11 березня 2027 року. А щодо позивача стоїть статус «Не заброньовано» з причиною «Особа не підлягає бронюванню».
Закон тут категоричний. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII у пункті 1 частини першої статті 23 визначає: не підлягають призову військовозобов’язані, заброньовані у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і які перебувають на спеціальному військовому обліку. Потрібна сукупність фактів, а не один із них.
Тому суд відкинув думку, ніби розпорядження про критично важливе підприємство автоматично бронює його працівників. Такий статус лише створює можливість бронювання. Подання списку чи заяви також не означає, що людина одразу набула статусу заброньованої.
Картина для позивача вийшла невтішною: станом на 14 березня 2026 року він не мав ні чинного бронювання, ні відстрочки за пунктом 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII. А Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII у статті 39 прямо вказує: під час мобілізації призивають тих, хто не заброньований у встановленому порядку.
Чому скасування постанови ВЛК та наказу про призов сталося попри відсутність бронювання
А ось тут починається головне. Суд наголосив: він не оцінює правильність діагнозу. Це давня позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18: суд не підміняє ВЛК, бо питання придатності потребують спеціальних медичних знань.
Процедуру ж суд перевіряти має право. І саме тут відповідачі не впоралися.
Медичний огляд регулює Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402. Згідно з ним результати огляду заносять у картку обстеження та медичного огляду за формою додатка 13. Військовозобов’язаного мають оглянути хірург, терапевт, невропатолог, психіатр, офтальмолог, оториноларинголог і стоматолог, а за потреби – й інші лікарі. Ще проводять аналізи, ЕКГ та рентген грудної клітки.
Суд витребував ці документи. Що у відповідь?
ВЛК при обласному ТЦК повідомила: є лише постанова в електронному вигляді, інша медична документація – за місцем військового обліку. Інший ТЦК відповів, що картка обстеження до них не надходила. А КНП «Поліклінічне об’єднання Кропивницької міської ради» пояснило несподіване: огляд 14 березня фактично проводила додаткова позаштатна постійно діюча ВЛК обласного об’єднаного центру мобілізації. Її лікарі користувалися електронними ключами ВЛК при іншій установі, бо окремих ключів їм не видавали. Саме тому в довідці вказана не та комісія. І жодних первинних документів у розпорядженні тієї ВЛК, яку зазначено в довідці, немає.
Що із цього зробив суд
Ключовий висновок звучить так: довідка ВЛК – це результат процедури, а не доказ того, що процедуру дотримали. Вона не замінює первинних документів і не дає змоги перевірити, як саме до результату прийшли.
Далі вмикається процесуальна логіка. Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок довести правомірність свого рішення. Частина дев’ята статті 80 того ж Кодексу дозволяє суду визнати обставину недоведеною, коли витребувані докази так і не надали. Відповідачі цього обов’язку не виконали.
З’ясувати, чи оглядали позивача всі потрібні лікарі, які дослідження йому проводили і чи врахували надані ним медичні документи, суд не зміг. Тому постанову ВЛК визнали протиправною та скасували.
Чому впав і наказ про призов
Наказ №664 суд розбирав окремо. Пункт 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, вимагає двох обов’язкових передумов: придатність за станом здоров’я та відсутність права на відстрочку. Пункт 94 того ж Порядку повторює цю умову для включення до військових команд.
Брак бронювання не «лікує» другу умову. Якщо придатність не доведена, призов втрачає одну з опор. Сам відповідач обґрунтовував свій наказ тим, що ВЛК визнала позивача придатним. Ось чому скасування постанови ВЛК та наказу про призов тут ідуть одним ланцюжком.
Відповідачі посилалися на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 про незворотність призову. Суд роз’яснив: той висновок стосується звільнення вже призваної особи зі служби. Він не забороняє перевіряти законність самого наказу про призов. Позивач звільнення не вимагав, він оскаржував акт.
Позов задовольнили повністю. Судовий збір 1064,96 грн стягнули з бюджетних асигнувань відповідача за статтею 139 КАС України. Апеляцію можна подати протягом тридцяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду.
Кілька порад, якщо ви націлені на скасування постанови ВЛК та наказу про призов
- Перевірте в «Резерв+» результат опрацювання заяви, а не сам факт її подання. Статус «Не заброньовано» означає, що відстрочки у вас немає.
- Стежте за датою завершення бронювання. Якщо нову заяву лише подали, а стара вже спливла, ви в зоні ризику.
- Прохайте суд витребувати картку обстеження та медичного огляду (додаток 13 до Положення №402), висновки лікарів, результати аналізів. Без них довідка ВЛК висить у повітрі.
- Пам’ятайте: скарга до вищої ВЛК не закриває вам шлях до адміністративного суду.
- Зберігайте всі документи про стан здоров’я. Суд не оцінює діагноз, але перевіряє, чи їх узагалі бачили лікарі.
Формально ця історія могла закінчитися нічим: бронювання людина втратила, і суд це визнав. Але спрацював інший важіль. Держава мала довести, що медичний огляд відбувся належно, і не змогла цього зробити. Тож якщо у вашій справі первинні документи ВЛК «загубилися», це не ваша проблема. Це проблема того, хто мав їх створити і зберегти.