Уявіть: податкова проводить у вас перевірку на підставі ухвали слідчого судді, донараховує податки, а згодом апеляційний суд цю ухвалу скасовує. Чи означає це, що всі результати перевірки автоматично втрачають силу? Саме це питання стало каменем спотикання у справі №360/2281/19, яку Верховний Суд розглянув 12 травня 2026 року. І відповідь, яку дав суд, для багатьох підприємців може виявитися несподіваною.
Давайте розберемося, що ж сталося і чому ця справа важлива для кожного, хто працює на спрощеній системі оподаткування.
Суть конфлікту: як усе починалося
Фізична особа-підприємець (далі – ФОП) звернулася до суду з позовом проти Головного управління ДПС у Луганській області. Вона вимагала скасувати одразу дев’ять податкових повідомлень-рішень, винесених 28 листопада 2017 року. Суми донарахувань стосувалися єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, ПДВ та єдиного внеску.
Передісторія була такою. 20 грудня 2016 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва виніс ухвалу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки цього ФОПа. На виконання цієї ухвали податковий орган видав наказ №322 від 26 травня 2017 року і провів перевірку.
Що з’ясували податківці? Що підприємиця у другому кварталі 2015 року перевищила граничний обсяг доходу у 20 мільйонів гривень, який дозволяє перебувати на спрощеній системі. А отже, ще з 1 липня 2015 року вона повинна була перейти на загальну систему оподаткування. І, звісно, сплачувати зовсім інші податки.
Але далі сталося дещо важливе. Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 квітня 2019 року ту саму ухвалу слідчого судді – яка й була підставою для перевірки – скасували. І ось тут починається найцікавіше.
Головний аргумент позивачки: логіка «ефекту доміно»
Позиція підприємиці була чіткою і, на перший погляд, цілком логічною. Якщо ухвала слідчого судді скасована, то й підстав для проведення перевірки не існувало. Якщо перевірка проведена безпідставно, то і всі її результати – акт, податкові повідомлення-рішення, донарахування – не можуть створювати жодних правових наслідків.
Свого часу суди першої та апеляційної інстанцій навіть погодилися з цією логікою. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року позов задовольнили повністю – усі дев’ять податкових повідомлень-рішень скасували.
Здавалося б, справедливість восторжествувала. Але податковий орган пішов до Верховного Суду – і той у жовтні 2024 року скасував ці рішення, направивши справу на новий розгляд.
Чому? Бо виявилося, що є один нюанс, який суди не врахували.
Паралельна справа, про яку «забули»
Колеги-юристи часто кажуть: диявол ховається в деталях. Цей випадок – ідеальне підтвердження.
Річ у тім, що ще у 2017 році та сама підприємиця вже намагалася оскаржити наказ №322 від 26 травня 2017 року в окремій справі – №812/821/17. І тоді суди визнали: наказ про проведення перевірки прийнятий цілком законно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України. Верховний Суд у квітні 2021 року залишив ці рішення без змін.
Іншими словами, на момент проведення перевірки ухвала слідчого судді була чинною. Податковий орган діяв законно. А те, що цю ухвалу скасували через два з половиною роки після завершення перевірки, вже нічого не змінює.
Крім того, існувала ще одна справа – №812/111/18, у якій суди підтвердили: факт перевищення граничного доходу у 20 мільйонів гривень справді мав місце. База оподаткування в обох спорах була однаковою. І правомірність її визначення податківцями вже пройшла перевірку в судах.
Що сказав Верховний Суд у 2026 році
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала позицію, яка тепер стане орієнтиром для всіх аналогічних спорів.
По-перше, суд розмежував часові межі дії ухвали. На момент прийняття наказу про перевірку, складення акта та винесення податкових повідомлень-рішень ухвала слідчого судді була чинною і підлягала виконанню. Контролюючий орган діяв у межах закону.
По-друге, скасування ухвали слідчого судді після того, як перевірку вже проведено, не є самостійною і достатньою підставою для скасування податкових донарахувань. Ухвала на той момент уже вичерпала свою дію – вона була реалізована.
По-третє, суд врахував преюдиційне значення раніше ухвалених рішень у справах №812/821/17 та №812/111/18. Хоча, як окремо зауважив Верховний Суд, ці рішення не були єдиною підставою для відмови в позові. Вони лише підкріплювали ту картину, яка вже склалася з матеріалів справи.
І ключовий висновок: скасування ухвали слідчого судді через роки після проведення перевірки не запускає «ефекту доміно». Результати перевірки, оформлені згідно із законом, залишаються чинними.
Чому це рішення важливе для всіх
Коли читаєш судові рішення, іноді здається, що це стосується лише сторін спору. Але насправді ця постанова Верховного Суду має значно ширше значення.
Чесно кажучи, ситуація, коли податкова перевірка призначається за ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження, трапляється не так уже й рідко. Підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прямо передбачає таку підставу для позапланової документальної перевірки.
І тепер зрозуміло: якщо ухвала слідчого судді на момент перевірки була чинною, її подальше скасування не допоможе платнику податків «відбити» донарахування. Принаймні, не саме по собі – потрібні інші аргументи по суті порушень.
До речі, у цій же справі Верховний Суд ще раз нагадав про межі касаційного перегляду. Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає рішення виключно в межах доводів скарги. Позивачка оскаржувала лише процедурний момент – законність призначення перевірки. Суть порушень вона не заперечувала. Тому Верховний Суд і не занурювався в перерахунок сум донарахувань.
Це, до слова, хороший урок для всіх, хто судиться з податковою: якщо ви не наводите аргументів по суті в касаційній скарзі, суд їх просто не розглядатиме.
12 травня 2026 року Верховний Суд ухвалив остаточне рішення: касаційну скаргу ФОПа залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін. Дев’ять податкових повідомлень-рішень залишилися в силі. І тепер кожен платник податків, який опиниться у схожій ситуації, знатиме: оскаржувати треба не лише процедуру, а й суть. І робити це вчасно.
