Історія, про яку піде мова, – яскравий приклад того, як скасування відстрочки від мобілізації може відбутися без жодних зрозумілих причин. А потім – блискавичний призов, відправка у військову частину, і ви вже солдат. Саме так сталося з позивачем у справі № 500/3712/26, яку розглянув Тернопільський окружний адміністративний суд 14 серпня 2026 року.
Розберімо цю ситуацію детально. Чоловік перебував на військовому обліку, мав діючу відстрочку – доглядав за хворою матір’ю з другою групою інвалідності, встановленою довічно. Усі документи були оформлені за правилами: довідка МСЕК, висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді, акт про встановлення факту догляду, свідоцтво про народження.
13 травня 2026 року позивача затримали, доставили до ТЦК – нібито для перевірки військово-облікових даних. І раптом з’ясовується: відстрочки більше немає. Її скасували. Коли? 12 травня, протоколом № 41. Чому? «Відсутність законних підстав». Яких саме – жодного слова.
Що каже ТЦК: версія відповідача
Позиція ТЦК виявилася, м’яко кажучи, суперечливою. З одного боку, у повідомленні від 14.05.2026 № 3174 зазначено: Комісія скасувала відстрочку через «відсутність законних підстав для її надання». З іншого – на адвокатський запит той самий ТЦК відповів, що відстрочка позивачу взагалі не скасовувалась.
Два документи – дві різні реальності. Цікаво, правда?
Додайте сюди ще один нюанс. У протоколі № 41 від 12.05.2026, яким оформлено рішення про скасування відстрочки, відсутній підпис голови комісії та її членів. Є лише підпис секретаря. Жодного обґрунтування – лише сухе «раніше надану відстрочку скасувати» і примітка «опрацьовано». Таке собі «опрацювання», погодьтеся.
Військова частина, куди позивача зарахували вже 14 травня, у своєму відзиві зайняла очікувану позицію: мовляв, ми лише виконали наказ ТЦК, жодних прав не порушували, а питання відстрочок – не в нашій компетенції.
Чому суд не погодився з ТЦК
Суд проаналізував документи, на підставі яких позивач отримав відстрочку відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Що він побачив?
По-перше, мати позивача – особа з інвалідністю ІІ групи довічно. По-друге, є висновок ЛКК про те, що вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду. По-третє, комісія Тернопільської міської ради склала акт № 278 від 01.09.2025, яким підтвердила: позивач здійснює постійний догляд за матір’ю.
Усі ці документи повністю відповідають переліку, визначеному додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
І ось тут важливий момент. Пункт 58-1 Порядку № 560 чітко каже: військовозобов’язані, які доглядають за своїми батьками, не зобов’язані зазначати у заяві інформацію про інших працездатних членів сім’ї. Тобто навіть якщо у матері є інші діти – це не привід відмовляти у відстрочці тому, хто фактично здійснює догляд.
А що ж ТЦК і Комісія? Вони не надали суду жодного доказу того, що законні підстави для відстрочки справді зникли. Жодної офіційної інформації про втрату таких підстав, як того вимагає пункт 60 Порядку № 560. Просто взяли і скасували – без пояснень.
Коли суд зобов’язав надати всі матеріали, що стосуються справи, – витяг з протоколу, докази вручення повідомлення позивачу, облікову картку, – відповідачі проігнорували цю вимогу. Не надали.
А що далі? Наслідки для військової частини
Окрема цікава частина рішення стосується військової частини. Командир частини видав наказ про зарахування позивача до списків особового складу, хоча сам наказ ТЦК про призов був вочевидь протиправним – адже людина мала діючу відстрочку.
Суд застосував тут принцип «плодів отруйного дерева». Якщо джерело – наказ про призов – є незаконним, то й усе, що з нього випливає, включаючи зарахування до військової частини, не може бути законним. Іншими словами, неправомірні дії не здатні породити правомірний результат.
Також суд послався на практику Європейського суду з прав людини і принцип належного урядування. Державні органи не повинні отримувати вигоду від власних протиправних дій, а ризик помилки має покладатися на державу, а не на особу.
Цікаво, що Положення про проходження військової служби не містить спеціальної процедури для звільнення тих, кого незаконно мобілізували. Але суд визнав: відсутність чіткого механізму не може блокувати захист прав людини.
Тому рішення суду – безкомпромісне. Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії про скасування відстрочки. Визнати протиправним і скасувати наказ ТЦК про призов. Визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини про зарахування до списків. І головне – зобов’язати військову частину звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу.
Суд також зауважив, що позивач, як військовослужбовець, звільнений від сплати судового збору у справах, пов’язаних із виконанням військового обов’язку, тож сплачені ним 2129,92 грн можуть бути повернуті за відповідним клопотанням.
Ця справа – нагадування про те, що навіть під час воєнного стану рішення державних органів мають бути вмотивованими. Особливо коли йдеться про скасування відстрочки від мобілізації – адже за цим стоїть не просто формальність, а реальна доля людини та її близьких, які потребують постійного догляду.
