Скасування висновку ВЛК про придатність до військової служби – це не абстрактна формула, а цілком конкретний результат для чоловіка, якого 12 квітня 2026 року за один день оглянули, визнали придатним, призвали й відправили до військової частини. Дніпропетровський окружний адміністративний суд, рішення від 05.10.2026 у справі №160/15462/26, суддя Ільков В.В., пройшовся по всьому ланцюжку цих актів. І найцікавіше тут не медицина, а процедура.
Один день, три рішення
Далі за матеріалами справи. Позивач перебував на військовому обліку військовозобов’язаних у районному ТЦК. 12 квітня 2026 року його зупинила група оповіщення, перевірила документи і, зафіксувавши порушення вимог мобілізаційного законодавства, супроводила до центру комплектування. За даними Реєстру, він обліковувався в картотеці вільних ресурсів і підлягав призову під час загальної мобілізації. Відстрочки за статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав.
У ТЦК чоловік заявив про погіршення здоров’я. Йому видали направлення №7072107 на медичний огляд, і того ж дня з’явилася довідка ВЛК №2026-0412-1138-5470-3: придатний до військової служби за графою II Розкладу хвороб. Комісія працювала як структурний підрозділ КНП «Криворізька міська лікарня №3».
Ще того ж дня начальник ТЦК видав наказ №М/483 про призов. А 14 квітня 2026 року командир військової частини наказом №108 зарахував солдата до списків особового складу і призначив на посаду стрільця-помічника гранатометника. Ось така швидкість: від перевірки документів на вулиці до посади в бойовому підрозділі минуло кілька днів.
А тепер про те, що було раніше
30 липня 2025 року той самий чоловік уже проходив ВЛК при Металургійно-Довгинцівському об’єднаному районному ТЦК. Тоді йому встановили діагноз за статтею 19 графи II Розкладу хвороб – розумова відсталість легкого ступеня. Висновок, за логікою Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, діяв до 30 липня 2026 року.
Тобто станом на 12 квітня 2026 року в людини був чинний висновок комісії. І це принципово: постанова ВЛК районного ТЦК про придатність до служби під час мобілізації дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Новий огляд через три місяці після попереднього виглядає дивно, якщо не сказати більше.
Де процедура дала тріщину
Формально все виглядало за законом. На військову службу під час мобілізації призивають військовозобов’язаних, придатних за станом здоров’я і без права на відстрочку, – це пункт 2 Порядку №560. Призов оформлюють наказом керівника районного ТЦК, а самі центри організовують медичні огляди за пунктом 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154. Громадянин, зі свого боку, зобов’язаний прибувати за викликом і проходити медогляд – це вже Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Але суд подивився на інше: чи були під час огляду 12 квітня 2026 року реальні діагностичні заходи. І не знайшов їх у матеріалах. Це прямо суперечить пунктам 3.4 і 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а також пункту 1.1 розділу II того ж документа.
Картка обстеження та медичного огляду позивача залишилася без обов’язкових записів: дата, вид і результати обстежень, коди діагнозів за національними класифікаторами. Нічого цього немає. Отже, огляд був формальним – папірцем, а не медичною процедурою.
Тут варто згадати про розподіл обов’язків доказування. За частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме відповідач має довести правомірність свого рішення. Ніяких доказів на противагу позивачевій версії суду не надали. Ні журналів, ні результатів аналізів, ні записів лікарів.
Суд не лікар, але й не сторонній спостерігач
Позиція суду тут акуратна й послідовна. Ще у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16 сформульовано підхід: адміністративний суд не вправі оцінювати професійні дії конкретних лікарів, правильність діагнозів чи відповідність їх статті Розкладу хвороб. Для цього потрібні спеціальні знання.
Проте законність висновку ВЛК у частині дотримання процедури цілком у межах судової компетенції. І коли процедура зведена до підпису в довідці, суд реагує. У цій справі він прямо зазначив: оцінку медичним висновкам не дає, але неповний огляд і незаповнену картку обстеження бачить. Саме тому скасування висновку ВЛК про придатність до військової служби тут не про незгоду з діагнозом, а про порушений порядок.
Наслідки покотилися ланцюжком
Логіка рішення проста, якщо розкласти її по кроках. Довідка ВЛК необґрунтована, бо прийнята без належного обстеження, – її скасовано. Наказ про призов №М/483 від 12.04.2026 спирався саме на цю довідку, отже, теж протиправний. Наказ командира військової частини №108 від 14.04.2026 про зарахування до списків – з того самого ряду.
А далі постало питання: що робити з людиною, яка вже вдягнула форму? Залишити її в строю після скасування підстави призову означало б залишити ситуацію підвішеною. Тому суд зобов’язав військову частину прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Підстава для такого кроку – стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 наголосив, що засіб захисту має бути ефективним не лише на папері, а й на практиці. Формальне скасування наказу без звільнення нічого б не вирішило.
Чому одна військова частина вийшла сухою
Тут момент, який часто пропускають. Позивач просив визнати протиправним і наказ про зарахування до списків військової частини, де він проходив базову загальновійськову підготовку. Але з’ясувалося: 22 квітня 2026 року він прибув туди для навчання і 09 червня 2026 року вибув назад. Наказ про зарахування до списків особового складу цієї частини за весь період не видавався.
Скасовувати нічого. У цій частині позовних вимог суд відмовив – не через недовіру до людини, а тому що оскаржуваного акта просто не існувало.
Ціна питання в гривнях
Судовий збір позивача становив 1331,20 грн. Оскільки позов задоволено частково, застосували частину 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України: витрати розподіляються між сторонами пропорційно. У підсумку суд стягнув по 1331,20 грн з кожного з трьох відповідачів – ВЛК, ТЦК та військової частини, яка зарахувала позивача до списків. Загалом 3993,60 грн.
Що з цього варто забрати
Скасування висновку ВЛК про придатність до військової служби в цій історії тримається на одному: недбалості в оформленні. Не на суперечці про діагноз, а на порожній картці обстеження. Направлення, дати, підписи лікарів, коди хвороб – усе це не бюрократичний шум, а те, на чому стоїть законність постанови.
Друге. Якщо людина вже має висновок ВЛК, який діє, варто письмово фіксувати його наявність і вимагати копію. Річний строк чинності – не дрібниця, і саме він часто ламає спробу провести повторний огляд між іншим.
І третє, найпрактичніше. Оскаржувати треба весь ланцюжок одразу: довідку, наказ про призов, наказ про зарахування до списків. Суд у справі №160/15462/26 показав, що працює саме такий підхід – від першого папірця до реального звільнення.
