Правове регулювання спадкування права на вклад у банку або іншій фінансовій установі визначене статтею 1228 Цивільного кодексу України.
Поняття права на вклад
Відповідно до законодавства, вклад (депозит) – це грошові кошти у готівковій чи безготівковій формі, в національній або іноземній валюті, які клієнти розміщують на іменних рахунках у банку на договірних умовах – на визначений строк або без зазначення такого строку. Такі кошти підлягають поверненню вкладникові згідно з вимогами законодавства та умовами договору (ч.1 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
З урахуванням загальних положень про спадкування, закріплених у ст. 1218 ЦК України, право на вклад слід розуміти як майнове зобов’язальне право вимоги, носієм якого є спадкодавець – сторона договору банківського вкладу (ст. 1058 ЦК України). Аналогічний правовий режим застосовується і до коштів, що обліковуються на банківському рахунку.
Це підтверджується як нормами ЦК України, що регулюють відносини за договором банківського вкладу та банківського рахунку (частина третя статті 1058 ЦК України), так і положеннями нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема розділами 7 і 10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.
Отже, спадкодавець має право розпорядитися належним йому правом вимоги щодо грошових коштів в національній або іноземній валюті, розміщених на підставі договору банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку.
Вклади в банківських металах
Відповідно до пункту 1 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до банківських послуг належить залучення у вклади (депозити) не лише коштів, а й банківських металів від юридичних та фізичних осіб. Таким чином, юридичні перешкоди для розпорядження правом на вклад, здійснений у банківських металах, відсутні.
Попри те, що положення § 3 «Банківський вклад» глави 71 ЦК України формально орієнтовані на випадки, коли предметом вкладу є грошові кошти, у судовій практиці обґрунтовано визнається договір банківського вкладу й у разі, якщо вкладом виступають банківські метали.
Спадкування права на вклад
Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Вкладник має можливість визначити долю свого вкладу на випадок смерті як шляхом складання заповіту, так і шляхом оформлення відповідного розпорядження безпосередньо у банку чи іншій фінансовій установі.
Водночас, слід враховувати, що заповіт, складений після оформлення розпорядження вкладника в банку у або фінансовій установі, повністю або частково скасовує таке розпорядження у разі зміни особи, на користь якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт охоплює все майно спадкодавця (ст.1228 ЦК України).
