Майно, що знаходиться у власності одночасно двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Існують два режими спільної власності: спільна часткова та спільна сумісна власність. Якщо договором або законом не передбачено інше, спільна власність вважається частковою.
Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України, спільна часткова власність – це право двох чи більше осіб із визначенням часток кожного у праві власності.
Суб’єктами такого права власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава та територіальні громади.
Визначення часток у спільній частковій власності
Частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників або законом. В тому разі, коли розмір часток не визначено, ці розміри встановлюється з врахуванням внеску кожного співвласника у придбання, виготовлення або спорудження майна.
Кожен зі співвласників має право на збільшення своєї частки, якщо він за свій рахунок і за погодження з усіма іншими співвласниками здійснив поліпшення їхнього спільного майна, які неможливо відокремити від цього майна (до прикладу – зробив ремонт в спільному будинку, замінив систему водопостачання, тощо).
Ті поліпшення, які можливо фізично відокремити від спільного майна, належать тому співвласнику, який їх здійснив, якщо інше не визначено домовленістю між співвласниками (стаття 357 ЦКУ). До прикладу: в тому разі, якщо один з співвласників зробив добудову будівлі чи споруди у встановленому законом порядку, без згоди інших співвласників, і це не порушує їхні права, така добудова є його власністю та ніяк не вплине на розмір часток у спільній власності.
Реалізація права спільної часткової власності
Право спільної часткової власності реалізовується за згодою всіх співвласників. Вони можуть домовитися про порядок володіння та користування спільним майном. Якщо порядок володіння та користування спільним майном визначений у нотаріально посвідченому договорі, він є обов’язковим і для майбутніх власників частки цього майна (стаття 358 ЦКУ).
При цьому, кожен співвласник має право користуватися своєю часткою спільного майна в натурі. Якщо це неможливо, він може вимагати відповідної матеріальної компенсації від інших співвласників.
Відповідно до ст 359 ЦКУ, плоди, продукція та доходи від використання спільного майна надходять до складу спільного майна і належать усім співвласникам відповідно до розміру їхніх часток, якщо інше не передбачено домовленістю між ними.
Зобов’язання співвласників щодо утримання майна
Кожен зі співвласників, відповідно до розміру своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов’язаний приймати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі. Він також несе відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном (стаття 360 ЦКУ).
