Ви виграли справу проти державного органу, і тепер хочете, щоб відповідач оплатив ваші витрати на адвоката. Здавалося б, усе логічно: договір є, акт виконаних робіт підписаний, сума зафіксована. Але стягнення судових витрат на правничу допомогу може зірватися через одну-єдину деталь, яку легко випустити з уваги. Саме це і сталося у справі №160/558/26, яку розглядав Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Про що взагалі була справа
Позивач звернувся до суду, щоб оскаржити відмову територіального центру комплектування надати йому відстрочку від призову під час мобілізації. Підставою для відстрочки було навчання на денній формі – тобто ситуація, передбачена пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням суду від 2 квітня 2026 року позов задовольнили частково. Суд визнав рішення комісії ТЦК протиправним, скасував його та зобов’язав повторно розглянути заяву позивача. Якщо дивитися на результат по суті – це перемога. Позивач домігся головного: його питання мали переглянути заново, і цього разу вже з урахуванням висновків суду.
А далі почалася окрема історія – боротьба за компенсацію адвокатських послуг.
Що просив представник позивача
Після винесення рішення адвокат, який працював від імені Адвокатського об’єднання «Ліга Сова», подав заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 31 000 грн. У заяві він наголошував: усі процесуальні документи в матеріалах справи підписані саме ним, обсяг виконаної роботи значний, а якість підтверджується самим рішенням суду.
До заяви додали комплект документів: договір про надання правничої допомоги від 25 жовтня 2024 року, додаток №2 до нього з детальним переліком послуг і їхньою вартістю, а також акт приймання-передачі наданих послуг від 6 квітня 2026 року. Усе виглядало переконливо. Але був нюанс.
Позиція адвоката будувалася на тому, що покладення витрат на відповідача – це не просто компенсація, а й стимул для державних органів утримуватися від порушень прав громадян. Звучить справедливо, чи не так? Та суд подивився на ситуацію інакше.
Що заперечував ТЦК
Відповідач не залишив заяву без реакції. У своїх запереченнях ТЦК висунув одразу кілька аргументів.
По-перше, на думку представників центру комплектування, сума була явно завищеною. Вони вказували, що позивач штучно розділяє послуги на окремі елементи – наприклад, окремо виділяє «аналіз реєстру судових рішень» та «зустріч із клієнтом». Насправді ж усе це, як стверджував відповідач, охоплюється єдиною послугою – складанням позовної заяви.
По-друге, ТЦК розкритикував так званий «гонорар успіху» у розмірі 10 000 грн. За умовами додатку до договору, якщо позовні вимоги задовольняються, клієнт додатково сплачує адвокатському об’єднанню цю суму. Але ж позов задовольнили частково, тож виникає логічне запитання: чи настала взагалі умова для сплати цього гонорару?
Був і третій аргумент, радше емоційний, але не позбавлений сенсу. Відповідач зауважив, що заявлена до стягнення сума в півтора рази перевищує мінімальне грошове забезпечення військовослужбовця, який працює в режимі 24/7 і ризикує життям. А ТЦК фінансується з державного бюджету, кошти якого в умовах воєнного стану спрямовуються передусім на оборону.
Що каже закон
Тут варто нагадати, як Кодекс адміністративного судочинства України регулює питання компенсації адвокатських витрат.
Частина 3 статті 134 КАС України встановлює просте правило: розмір витрат на адвоката визначається згідно з договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг та їхньої вартості – тієї, що вже сплачена або лише підлягає сплаті. Частина 4 цієї ж статті вимагає детального опису виконаних робіт. А частина 5 додає критерії співмірності: складність справи, витрачений адвокатом час, обсяг послуг, ціна позову.
Окремо варто згадати частину 7 статті 139 КАС України, яка прямо говорить: розмір витрат встановлюється на підставі поданих сторонами доказів – договорів, рахунків тощо.
І от тут криється ключовий момент, який і вирішив долю заяви у справі №160/558/26.
Фатальна помилка, якої можна було уникнути
Суд ретельно дослідив усі подані документи. Договір? Є. Додаток із розцінками? Є. Акт приймання-передачі? Підписаний обома сторонами. Усе бездоганно – крім одного.
У матеріалах справи не виявилося жодного платіжного документа. Ні квитанції, ні банківської виписки, ні платіжного доручення – нічого, що підтверджувало б факт реальної оплати послуг адвоката.
Суддя Неклеса О.М. в ухвалі від 5 травня 2026 року чітко зазначила: позивач та його представник не надали належного документального підтвердження понесених витрат. І хоча зобов’язання виконавця за договором визнані виконаними в повному обсязі, це не замінює собою доказів оплати.
Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на справу «East/West Alliance Limited проти України». У ній ЄСПЛ наголосив: заявник має право на компенсацію судових витрат лише тоді, коли доведено, що ці витрати були фактичними, неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.
Схожу позицію займає і Верховний Суд. У постанові Великої Палати від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та від 31 березня 2020 року послідовно проводиться думка: відсутність документального підтвердження витрат є самостійною підставою для відмови в їх відшкодуванні. І це не якась формальна причіпка, а фундаментальний принцип.
Як тепер виглядає ситуація для позивача
Рішення суду у справі №160/558/26 набрало законної сили. У задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовлено повністю. 31 000 гривень, які позивач (або його представник) розраховував отримати з бюджету ТЦК, залишилися незакомпенсованими.
При цьому сама ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду. Можливо, на стадії апеляції сторона позивача зможе долучити ті самі платіжні документи, яких так не вистачило в першій інстанції. Але на момент винесення ухвали доказової бази просто не вистачило.
Кейс наочно ілюструє правило, яке досвідчені юристи знають, але про яке іноді забувають у поспіху: мало укласти договір і підписати акт. Потрібно ще й довести, що гроші справді перейшли від клієнта до адвоката. Без цього навіть бездоганно оформлений пакет документів може не спрацювати.
