Львівський окружний адміністративний суд визнав незаконною відмову територіального центру комплектування у наданні відстрочки від мобілізації військовозобов’язаному, який доглядає за батьком з інвалідністю II групи. Рішення у справі № 380/3709/26 від 28 травня 2026 року цікаве не лише результатом, а й тим, як суд оцінив якість роботи комісії при ТЦК. Давайте розберемося, що саме пішло не так і чому цей випадок може стати в пригоді іншим.
Суть спору: заяву подали, документи додали, а відповідь – формальна відписка
Позивач – військовозобов’язаний, який перебуває на обліку в одному з районних ТЦК Львова. Його батько має безтермінову II групу інвалідності. 4 лютого 2026 року чоловік звернувся до ТЦК через центр надання адміністративних послуг із заявою про відстрочку від мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви додав усе, що вимагає Порядок № 560, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року: копії паспортів, довідку МСЕК про інвалідність батька, свідоцтво про народження, пенсійне посвідчення. Більше того – окремо подав письмове клопотання з проханням перевірити викладені обставини через інформаційний обмін із державними реєстрами, як того вимагає пункт 60 Порядку № 560.
І ось тут починається найцікавіше. Вже наступного дня, 5 лютого 2026 року, комісія ухвалила рішення. Протокол № 6. Відмовити.
Що отримав заявник замість обґрунтованої відповіді
9 лютого позивачу надійшло повідомлення № 2423. У ньому – лише цитата з пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про те, що відстрочка від мобілізації надається «за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати». І все.
Жодного слова про те, кого саме комісія вважає такими «іншими особами». Жодного натяку на перевірку через реєстри. Жодного прізвища, жодного факту. Просто – відмова, бо так написано в законі.
Чесно кажучи, це нагадує ситуацію, коли вам повертають курсову з резолюцією «переробити», не пояснюючи, що саме не так. Тільки ставки тут значно вищі.
Чому суд визнав рішення комісії протиправним
Суддя звернула увагу на кілька ключових моментів. По-перше, додаток 7 до Порядку № 560 прямо вимагає зазначати у повідомленні про відмову обґрунтовані причини. Не просто цитату із закону, а конкретні підстави.
По-друге, абзац четвертий пункту 58-1 Порядку № 560 зобов’язує ТЦК під час розгляду заяви перевіряти родинні зв’язки, наявність інших осіб за місцем проживання, використовувати відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших баз даних. Тобто – не гадати на кавовій гущі, а робити конкретну перевірку.
По-третє, суд наголосив: якщо комісія виявила якихось «інших осіб», вона мусить назвати їх поіменно, вказати ступінь спорідненості та пояснити, чому саме ці люди мають утримувати батька-інваліда замість позивача. Без цього рішення – не більше ніж формальна відписка.
І останнє, що добило аргументацію відповідачів: вони взагалі не подали відзиву на позов. Жодного доказу правомірності своїх дій. Суд вирішував справу за наявними матеріалами – і ці матеріали говорили виключно на користь позивача.
Що означає це рішення на практиці
Суд не просто скасував відмову. Він зобов’язав ТЦК повторно розглянути заяву про відстрочку від мобілізації – з урахуванням усіх висновків, викладених у рішенні. А це означає: провести реальну перевірку через реєстри, встановити наявність або відсутність інших утримувачів, і лише потім ухвалювати рішення – обґрунтоване, а не шаблонне.
Крім того, суд стягнув на користь позивача 1331,20 грн судового збору. Не космічна сума, але важливий сигнал: за формальний підхід доводиться платити.
Окремо варто зауважити: суд не задовольнив вимогу про визнання бездіяльності відповідачів. Логіка тут проста – непроведення належної перевірки втілилося в конкретне рішення (протокол № 6), тому й оскаржувати треба саме його. Визнання бездіяльності в такому разі – зайвий процесуальний крок.
Кілька практичних порад для тих, хто опинився в подібній ситуації
З цієї справи можна винести кілька уроків. Перший – завжди подавайте письмове клопотання про перевірку через реєстри. Позивач зробив це окремим документом, і суд звернув увагу, що клопотання проігнорували.
Другий – зберігайте все. Копію заяви з відміткою про прийняття, повідомлення про відмову, протокол (якщо вдасться отримати). Без цих паперів довести формальність відмови було б значно важче.
Третій – не бійтеся судитися. Так, це час і нерви. Але, як показує практика, суди дедалі частіше стають на бік заявника, коли бачать відверто формальний підхід ТЦК. Особливо якщо відповідач навіть не спромігся подати відзив.
І четвертий – зверніть увагу на швидкість, з якою комісія ухвалила рішення. Заяву подали 4 лютого, а 5 лютого вже був готовий протокол. За один день неможливо провести повноцінну перевірку через усі передбачені Порядком № 560 реєстри. Це ще один аргумент на користь того, що рішення ухвалювалося «для галочки».
Справа № 380/3709/26 – не перша і, на жаль, не остання, де ТЦК відмовляє у відстрочці без належного обґрунтування. Але кожне таке судове рішення формує практику, яка рано чи пізно змусить комісії працювати не за шаблоном, а по суті.
