Травма під час повітряної тривоги на роботі не означає автоматичної вини роботодавця. Навіть якщо працівник постраждав від ракетного чи дронового удару, вибухової хвилі, падіння уламків або дорогою до укриття, сам факт травмування на території підприємства ще нічого не доводить.
Кожен випадок травми під час повітряної тривоги розглядають окремо. Спершу з’ясовують, чи пов’язаний нещасний випадок із виробництвом. Далі перевіряють, чи допустив роботодавець або його посадові особи конкретне порушення вимог охорони праці. І чи існує причинний зв’язок між цим порушенням і травмою.
Давайте розберемося, які норми тут працюють і що саме перевіряють під час розслідування.
Безпечні умови праці – обов’язок роботодавця
Стаття 153 Кодексу законів про працю України встановлює: на всіх підприємствах, в установах та організаціях мають створюватися безпечні і нешкідливі умови праці. Відповідальність за це покладається на роботодавця. Виняток становлять особливості, передбачені для дистанційної та домашньої роботи.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, обладнання, засобів виробництва, колективного й індивідуального захисту повинні відповідати вимогам законодавства про охорону праці. Роботодавець також зобов’язаний застосовувати заходи проти виробничого травматизму.
Керівник при цьому не має права вимагати роботи, яка становить явну небезпеку для життя. Так само не можна змушувати працювати в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Працівник, своєю чергою, має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей навколо.
Працівник теж має обов’язки
Стаття 159 КЗпП визначає зустрічні обов’язки. Працівник повинен виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці та дотримуватися правил безпеки. Він також має співпрацювати з роботодавцем у забезпеченні безпечних умов і повідомляти керівника про небезпечні ситуації.
Простими словами, безпека – це спільна робота двох сторін. Але коли роботодавець не створив умов і не навчив персонал, саме на нього лягає відповідальність.
Працівників зобов’язані навчати діям у надзвичайних ситуаціях
Окремі обов’язки випливають із Кодексу цивільного захисту України. Стаття 40 цього Кодексу передбачає, що навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов’язковим.
Таке навчання проводять у робочий час і за кошти роботодавця – за відповідними програмами, а також під час спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.
Звідси випливає просте правило: мало формально попередити працівників про небезпеку. Потрібно організувати їхні дії згідно з вимогами цивільного захисту та охорони праці.
Під час оцінки конкретного нещасного випадку матиме значення кілька моментів. Чи був на підприємстві визначений порядок дій персоналу? Чи ознайомили з ним працівників? Чи мали вони реальну можливість діяти за встановленими правилами?
Повітряну тривогу поділили за рівнями
Тут важливий момент, який з’явився зовсім недавно. У вересні 2026 року почали діяти нові правила оповіщення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2026 року №1092, із змінами, внесеними постановою від 15 вересня 2026 року №1128, сигнал «Повітряна тривога» поділили залежно від рівня загрози.
Встановлено два рівні:
- червоний – ракетна, ракетно-дронова або масована дронова загроза;
- жовтий – дронова загроза.
Документ чинний у редакції від 18 вересня 2026 року.
Що це змінює на практиці? Під час оцінки обставин події враховують не лише сам факт оголошення тривоги. Значення мають вид установленої загрози, характер роботи, вимоги цивільного захисту та порядок дій, який мав застосовуватися на конкретному підприємстві.
Сам факт повітряної тривоги не дає підстав автоматично робити висновок ані про вину роботодавця, ані про її відсутність.
Коли травма під час повітряної тривоги пов’язана з виробництвом
Це питання вирішується не автоматично, а за результатами розслідування.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає нещасний випадок як обмежену в часі подію або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища. Головне – подія сталася під час виконання трудових обов’язків і заподіяла шкоду здоров’ю або призвела до смерті.
Порядок розслідування та обліку таких випадків встановлює постанова Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337. Станом на вересень 2026 року Порядок №337 чинний у редакції від 1 січня 2025 року.
Саме під час розслідування встановлюють обставини й причини події та вирішують, чи пов’язаний конкретний нещасний випадок з виробництвом.
На що дивляться насамперед
Травма під час повітряної тривоги не стає виробничою автоматично. Не можна вважати будь-яку травму, отриману під час тривоги на території підприємства, виробничою за замовчуванням. Так само помилково виключати її з переліку пов’язаних із виробництвом тільки тому, що безпосередньою причиною став ракетний або дроновий удар.
І ще один бік питання. Роботодавець відповідає не за сам удар, а за те, чи зробив він усе, що вимагає закон. Чи обладнав укриття або визначив безпечне місце. Чи довів до людей порядок дій під час сигналу тривоги. Чи не змушував залишатися на робочому місці, коли поруч була реальна загроза.
Якщо встановлений порядок дій існував, люди його знали й мали змогу виконати, але травма все одно сталася через удар – це один розклад. Якщо ж укриття не було, про порядок ніхто не чув, а керівник вимагав не залишати робоче місце – зовсім інший. І тоді питання відповідальності роботодавця, найімовірніше, постане всерйоз.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков