Уявіть: ви прожили з коханою людиною кілька років, вели спільне господарство, будували плани. А потім він гине на війні. І ви дізнаєтеся, що не маєте права на одноразову грошову допомогу від держави. Чому? Бо ваш шлюб не був зареєстрований. Саме така історія сталася у справі №280/1098/25, яку Верховний Суд розглянув у травні 2026 року. Давайте розберемося, що там сталося і до чого тут дата смерті військового.
Суть спору: про що взагалі йшлося
Жінка звернулася до суду після того, як комісія Міністерства оборони України фактично відмовила їй у призначенні одноразової грошової допомоги. Йшлося про 15 мільйонів гривень, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168.
Вона проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1 червня 2020 року до дня його смерті — 29 вересня 2022 року. Цей факт підтвердив Комунарський районний суд м. Запоріжжя своїм рішенням від 12 березня 2024 року. Здавалося б, ось воно — залізне підтвердження статусу члена сім’ї. Але не все так просто.
Чому комісія Міноборони повернула документи
Комісія Міністерства оборони, розглянувши заяву жінки, вирішила повернути документи на доопрацювання. У протоколі від 8 листопада 2024 року №34/д зазначили: заявниця не належить до жодної з категорій отримувачів, визначених законом. Вона не дружина (шлюб не зареєстрований) і не надала доказів перебування на утриманні загиблого.
Логіка була такою: хочете отримати одноразову грошову допомогу — доведіть, що були утриманцем. Або що ви — вдова. Інших варіантів, на думку відомства, закон не передбачав.
Що вирішили перша та апеляційна інстанції
Запорізький окружний адміністративний суд 8 квітня 2025 року частково задовольнив позов. Він визнав рішення комісії протиправним і зобов’язав Міноборони повторно розглянути заяву. Суд першої інстанції керувався простою логікою: є рішення суду про факт проживання однією сім’єю — значить, жінка є членом сім’ї загиблого. А отже, має право на виплату.
Третій апеляційний адміністративний суд 25 листопада 2025 року загалом погодився, але трохи підкоригував мотивування. Мовляв, треба застосовувати закон на дату смерті військового, а не на дату звернення. Але резолютивну частину — тобто саму суть рішення — залишив без змін.
Позиція Верховного Суду: дата смерті вирішує все
А далі втрутився Верховний Суд. І його позиція стала справжнім холодним душем.
Колегія суддів нагадала: право на одноразову грошову допомогу виникає саме в момент смерті військовослужбовця. Це прямо передбачено пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975. І саме на цю дату треба дивитися, коли визначаєш, хто має право на гроші.
А тепер — ключовий момент. На 29 вересня 2022 року стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції від 29 липня 2022 року) містила вичерпний перелік отримувачів: батьки, один із подружжя (який не одружився вдруге), неповнолітні діти та утриманці. Жодної згадки про жінку чи чоловіка, які проживали із загиблим без реєстрації шлюбу. Цю категорію додали до закону лише 29 березня 2024 року — майже через півтора року після загибелі військового.
Чому новий закон не працює заднім числом
Колегія суддів наголосила: зміни до статті 16-1, внесені Законом №3515-IX від 9 грудня 2023 року, не мають зворотної дії. Тобто вони не поширюються на випадки, де смерть настала раніше. Інакше, пояснив Суд, порушувався б справедливий баланс між тими, хто вже отримав допомогу, і новими претендентами.
Уявіть: допомогу в 15 мільйонів ділять порівну між усіма, хто має на неї право. Якщо після загибелі військового закон розширить коло отримувачів і це запрацює заднім числом — частка кожного з тих, хто вже отримав гроші, зменшиться. Це несправедливо, та й бюджетні зобов’язання держави перетворюються на рівняння з невідомими.
А як же рішення суду про спільне проживання
Тут важливий нюанс, який варто зрозуміти. Судове рішення про встановлення факту проживання однією сім’єю — це серйозний доказ. Воно підтверджує: так, люди жили разом, мали спільний побут і бюджет. І для сімейного законодавства цього достатньо, щоб вважати їх сім’єю.
Але Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» — це спеціальний закон. Він не містить відсилки до Сімейного кодексу в питаннях призначення одноразової грошової допомоги. І розширювати його перелік отримувачів через судове тлумачення — значить підміняти законодавця. Верховний Суд прямо сказав: так робити не можна.
До речі, Суд послався і на власну попередню практику: постанови від 9 вересня 2020 року (справа №205/5929/17), від 19 березня 2021 року (справа №1840/2940/18) та від 6 липня 2022 року (справа №809/1346/17). У всіх цих рішеннях простежується одна думка: проживання без реєстрації шлюбу саме по собі не дає права на соціальні виплати, передбачені спеціальним законом.
А якщо довести, що була утриманкою
Окремо варто зауважити: Верховний Суд не закрив двері остаточно. Рішення комісії Міноборони повернути документи на доопрацювання Суд визнав правомірним. І логіка тут проста: жінка не довела, що належить до жодної з категорій за старим законом.
Але якби вона надала докази перебування на утриманні загиблого — наприклад, документи про призначення пенсії у разі втрати годувальника — ситуація могла б бути іншою. Бо утриманці у старій редакції статті 16-1 таки були. Щоправда, довести статус утриманця — це зовсім інша історія.
Що це означає для інших
Ця справа — не просто юридичний казус. Вона показує, як важливо розуміти: у питаннях соціальних виплат за загиблих військових законодавство не є універсальним. Воно змінюється, але ці зміни не завжди працюють для тих, чия біда сталася раніше.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації, варто знати дві речі. По-перше, дата смерті військовослужбовця — це та точка, яка визначає ваше право. По-друге, саме по собі проживання однією сім’єю без шлюбу не гарантує вам отримання одноразової грошової допомоги, якщо смерть настала до 29 березня 2024 року. Потрібно або мати зареєстрований шлюб, або доводити статус утриманця — з усіма документами, які цього вимагає закон.
Рішення у справі №280/1098/25 набрало законної сили 12 травня 2026 року. Воно остаточне і оскарженню не підлягає.
