В Україні невпинно зростає кількість груп оповіщення ТЦК – про це днями заявив голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут. І хоча сам факт збільшення таких груп може здатися суто технічним, насправді він висвітлює цілий пласт проблем у системі мобілізації, про які варто знати кожному військовозобов’язаному.
Давайте розберемося, що таке група оповіщення ТЦК, чому їх стає більше і як це впливає на тих, хто отримує повістки.
Коли ви зустрічаєте на вулиці людей у формі, які перевіряють документи і вручають повістки, – це і є робота груп оповіщення. Офіційно вони діють на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також постанови Кабміну, яка регулює порядок призову під час воєнного стану. До складу такої групи зазвичай входять працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, часто – у супроводі поліції.
Завдання просте: виявити чоловіків призовного віку, оповістити їх про необхідність з’явитися до ТЦК, вручити повістку. Але якщо копнути глибше, відразу починають проявлятися системні суперечності.
За словами Чмута, збільшення груп оповіщення ТЦК відбувається не від хорошого життя. Існує план – близько 30 тисяч мобілізованих на місяць. Кожен ТЦК має виконати свою частку, і якщо план не виконується, відповідальні можуть опинитися в ще гіршій ситуації – «піти замість плану». Ось чому на вулиці виходить дедалі більше груп, а критерії відбору часом відходять на другий план.
Тут важливий момент: чинне законодавство справді вимагає від військовозобов’язаних носити з собою документи військового обліку та з’являтися за викликом. Але самé оповіщення має відбуватися в межах правового поля – наприклад, повістку зобов’язані вручити особисто, зафіксувати це належним чином і не застосовувати силу без законних підстав. На практиці ми часто бачимо спрощені сценарії, які прямо суперечать духу закону – і про це теж згадував Чмут.
В інтерв’ю він описав схеми, коли людину «заводять» у систему, вона фіктивно потрапляє до навчального центру, а потім «губиться» – її списують, знімають з реєстру «Оберіг». Навіщо? Щоб закрити цифру. Іншими словами, система починає обманювати сама себе. Збільшення груп оповіщення ТЦК – це спроба механічно наростити показники, а не реально вирішити проблему якості мобілізованих.
Але чому ця історія важлива для вас особисто? Бо коли на вулиці з’являється більше груп, зростає ймовірність зустрітися з ними – навіть якщо ви маєте законні підстави для відстрочки. Тому варто знати свої права:
- По-перше, ви маєте право вимагати у представників ТЦК службове посвідчення. Якщо разом із ними поліцейські – у них теж повинні бути документи, а їхні дії мають відповідати Закону «Про Національну поліцію».
- По-друге, повістку можуть вручити лише вам особисто, і в ній обов’язково вказується конкретна дата явки, адреса ТЦК та причина виклику. Розписуватися «заднім числом» або в пустому бланку ніхто не має права.
- По-третє, ви можете не відчиняти двері додому без законних підстав – оповіщення на вулиці й у публічних місцях також регулюється, хоч і залишається сірою зоною.
Коли групи оповіщення ТЦК працюють з порушеннями, виникає не лише недовіра, а й юридичні ризики. Наприклад, якщо вас примусово доставили до військкомату без належного оформлення – це може бути підставою для скарги до суду чи ДБР. І такі випадки вже є в практиці.
Цікаво, що сам Чмут пропонує протилежний підхід: мобілізовувати менше, але якісніше. Це означає – ретельно відбирати людей за фахом, здоров’ям, мотивацією, а не гнатися за кількістю. Поки ж система продовжує тиснути на цифри, і саме тому груп оповіщення ТЦК стає все більше.
Якщо подивитися на ситуацію очима закону, стає очевидно: інструменти для чесного оповіщення існують. Але коли на перше місце виходить план, а не право, ми отримуємо те, про що говорить Чмут – гонитву за «голими» цифрами і схеми, від яких страждають і майбутні військовослужбовці, і сама армія.
Збільшення груп оповіщення ТЦК – це не просто статистичний показник. Це сигнал про те, що система намагається закрити дірки екстенсивним шляхом, не змінюючи самої логіки процесу. І поки тривають дискусії про реформу, варто пам’ятати: знати свої права сьогодні – це вже половина захисту.
