Тимчасовий захист
Українці, які виїхали за кордон у більшості випадків користуються в країнах перебування статусом тимчасового захисту. Тимчасовий захист – це правовий механізм надання притулку значній кількості людей, які змушені тікати через надзвичайні обставини, такі як війна в Україні. Тимчасовий захист до такої певної категорії осіб вводиться автоматично, без індивідуального розгляду справ, і надається на визначений строк, який може продовжуватись.
Юридичною підставою для запровадження тимчасового захисту в ЄС є Директива 2001/55/ЄС «про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та відповідальності за наслідки такого прийому» яка передбачає мінімальні стандарти захисту в разі масового напливу переміщених осіб.
На відміну від статусу біженця, тимчасовий захист не потребує доведення індивідуального переслідування, цей механізм дозволяє швидко надати прилисток великій кількості людей.
Особи, які отримали тимчасовий захист, мають право на:
- проживання;
- роботу (включаючи підприємницьку діяльність);
- соціальну та медичну допомогу;
- освіту та професійне навчання;
- житло та фінансову підтримку.
Кожна приймаюча країна, виходячи з мінімальних стандартів, сама визначає конкретні обсяги надання допомоги особам, яким надала тимчасовий захист. До прикладу, механізм тимчасового захисту для дітей передбачає їхні можливості на навчання на тому самому рівні як і в дітей країни перебування. Освітні можливості дорослих вже врегульовуються в кожній країні за рішенням держави.
Статус біженця
Статус біженця має індивідуальний характер і надається після розгляду заяви особи, яка просить надати їй статус біженця. Цей статус можуть отримати особи, які мають підстави боятись стати жертвами переслідувань за політичними, расовими, релігійними чи іншими ознаками, і не можуть повернутися до країни свого походження.
Статус біженця також гарантує особі, яка його отримала право на проживання, доступ до роботи, захист від депортації, доступ освіти, медичних та соціальних послуг.
На відміну від тимчасового захисту, який припиняється за рішенням держави, яка його надала стосовно всіх осіб, які його отримали, статус біженця може бути припинено тільки індивідуально. Особа, яка перебуває у статусі біженця може відкликати його сама, якщо зникають підстави для захисту і вона хоче повернутись у свою країну.
Важливо: особи, які користуються тимчасовим захистом не позбавлені права звернутись для отримання статусу біженця. Однак, ці два статуси не можуть діяти одночасно. Якщо особа під тимчасовим захистом отримала відмову в наданні статусу біженця, вона може й надалі користуватись тимчасовим захистом.
