Слово «бусифікація» міцно увійшло в наш лексикон, хоча в Кримінальному кодексі його досі немає. Та схоже, все скоро зміниться. У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15303, який обіцяє серйозно посилити відповідальність для тих, хто незаконно обмежує свободу громадян під час мобілізації.
І йдеться не просто про чергові правки до законодавства. Під прицілом опиняються насамперед працівники ТЦК та СП, а також їхні керівники. Давайте розбиратися, що саме пропонують депутати і чим це може обернутися для пересічного українця.
Що таке «бусифікація» і чому про неї заговорили в Раді
Почнемо з термінології. У побуті «бусифікацією» називають ситуації, коли представники військкоматів затримують чоловіків на вулиці, саджають у мікроавтобус і везуть до збірного пункту – часто без належного оформлення документів і без можливості зв’язатися з рідними. З юридичного погляду це виглядає як незаконне позбавлення волі. Але досі чіткої статті, яка б описувала саме такий сценарій, у Кримінальному кодексі не було.
Законопроєкт №15303 пропонує це виправити. Автори хочуть додати до КК України статтю 146-1 під назвою «Насильницьке зникнення». Звучить серйозно, правда? І це справді серйозно, адже тепер під визначення «представників держави» потраплятимуть не лише посадовці у класичному розумінні. Йдеться про всіх службових осіб, а також тих, хто діє зі згоди чи за підтримки органів державної влади або місцевого самоврядування.
Ключова зміна тут – розширення кола відповідальних. Раніше формулювання були розмитими, що дозволяло уникати покарання. Тепер же хочуть прописати все гранично конкретно.
Які дії вважатимуться злочином
Перелік того, що планують заборонити, виглядає досить чітко. По-перше, це примусове утримання людини в приміщеннях органів військового управління, на збірних пунктах або у військових частинах. Іншими словами – якщо вас закрили в кімнаті й не випускають, це вже підпадає під нову статтю.
По-друге, окремо згадується вилучення мобільних телефонів чи будь-яке інше обмеження доступу до засобів зв’язку. Знайома картина, чи не так? Коли людині не дають зателефонувати адвокату або рідним, це тепер розглядатиметься як частина «насильницького зникнення».
За такі дії законопроєкт передбачає від п’яти до семи років позбавлення волі. Це не умовний термін і не штраф – мова про реальне ув’язнення.
Відповідальність керівників: покарання без імунітету
Окрема історія – це відповідальність тих, хто віддає накази. Тут важливий момент: законопроєкт пропонує карати керівників, які призводять до протиправного затримання або доставлення особи. Для них передбачено арешт на строк від п’яти до восьми років.
Але є нюанс, який ламає звичну логіку «я просто виконував наказ». У документі чітко зазначається: виконання такого наказу не звільняє виконавця від кримінальної відповідальності. Тобто посилання на командира «мені сказали – я зробив» більше не спрацює. І рядовий працівник ТЦК, і його начальник ризикують однаково.
Це досить сміливе рішення, яке може суттєво змінити поведінку посадовців на місцях. Коли знаєш, що термін загрожує не комусь абстрактному, а особисто тобі – бажання перегинати палицю різко зменшується.
Коли покарання стає суворішим
Законопроєкт також описує обставини, які обтяжують відповідальність. Скажімо, якщо незаконне утримання стосується неповнолітнього – строк зростає. Якщо постраждалих кілька – теж. Те саме стосується випадків, коли діє група осіб за попередньою змовою. А якщо ще й застосовувалося насильство, небезпечне для життя – покарання піднімається до 7-12 років позбавлення волі.
Це логічний підхід. Одна справа – незаконно затримати людину без зайвого тиску, інша – коли її б’ють або погрожують зброєю. Градація дозволяє суду обирати міру відповідальності залежно від реальної шкоди.
Хто стоїть за ініціативою
Автор законопроєкту – народний депутат від фракції «Слуга народу» Георгій Мазурашу. Його законодавча діяльність, м’яко кажучи, неоднозначна. Раніше він вносив до Ради проєкти, які викликали хвилю обговорень і критики.
Наприклад, Мазурашу пропонував штрафувати за «пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму». В іншому законопроєкті він просував ідею дозволити вбивати військовослужбовців, якщо ті самовільно залишили місця дислокації та не виконують наказів командування. У квітні 2023 року депутат виступав за покарання українців за критику влади в соціальних мережах. А зовсім нещодавно, цьогоріч, він реєстрував проєкт про заборону ворожіння та езотеричних послуг в Україні.
Тож ставлення до ініціативи про «бусифікацію» у суспільстві може бути різним. Одні бачать у ній реальний захист прав громадян, інші – лише спробу політичного піару на чутливій темі. Але незалежно від особистості автора, сама проблема існує, і про неї варто говорити предметно.
Що буде далі
Законопроєкт тільки зареєстрований, тож попереду ще довгий шлях: розгляд у комітетах, обговорення, можливі правки, голосування в сесійній залі. Чи підтримають колеги Мазурашу таку ініціативу – питання відкрите. Тут багато залежатиме від позиції профільного комітету та політичної кон’юнктури.
Крім того, навіть якщо закон ухвалять, ключовим буде його застосування на практиці. Можна прописати найсуворіші покарання, але без реальних вироків вони залишаться просто текстом на папері. Тож варто стежити не лише за голосуванням у Раді, а й за першими кримінальними справами, які з’являться після набуття законом чинності.
