Удар безпілотника по Харкову в ніч на 31 жовтня знову порушив тишу в Основ’янському районі міста. Спалах пожежі в приватному секторі, п’ятеро поранених і десяток пошкоджених осель. За сухими рядками зведень стоїть питання, яке варто розібрати спокійно: як право оцінює такі атаки і що можуть зробити люди, чиї будинки опинилися під ворожим вогнем.
Що сталося цієї ночі
Міський голова Харкова Ігор Терехов повідомив про влучання реактивного безпілотника в Основ’янському районі. На місці удару виникла пожежа. Пізніше він уточнив, що дрон поцілив у приватний житловий будинок.
Спочатку йшлося про трьох поранених. Уже вранці рятувальники назвали іншу цифру: постраждали п’ять людей. Крім того, за словами мера, пошкоджено ще десять житлових будинків. Один безпілотник, одна ніч і понад десять родин, які втратили стіни над головою.
Такі епізоди давно не поодинокі. Харків живе під ударами з перших днів повномасштабного вторгнення, і кожна така ніч додає до списку зруйнованого житла нові адреси. Статистика тут не абстракція: за нею стоять конкретні під’їзди, кухні, дитячі кімнати.
Чому це кваліфікують як воєнний злочин
Після удару безпілотника по Харкову право реагує не емоціями, а нормами. Коли йдеться про влучання в житловий будинок, закон говорить не лише про пошкоджене майно. Стаття 438 Кримінального кодексу України називає воєнним злочином застосування заборонених засобів ведення війни, а також інші порушення законів і звичаїв війни. Санкція цієї статті сягає довічного позбавлення волі.
Міжнародне гуманітарне право тримається на двох опорах. Перша: розрізнення. Не можна бити по цивільних так само, як по військових. Друга: пропорційність. Навіть якщо поряд є військова ціль, шкода цивільним не повинна бути надмірною.
Приватний будинок уночі, коли люди сплять, не має жодної військової цінності. Саме тому такі атаки традиційно кваліфікують як умисний напад на цивільне населення. Посилання на військову необхідність у цих справах майже ніколи не працює, бо захищати нічого.
Норми, на які спираються слідчі
Стаття 51 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 року забороняє напади на цивільне населення. Стаття 52 того ж документа захищає цивільні об’єкти, зокрема житло, і дозволяє атакувати лише те, що робить ефективний внесок у воєнні дії.
Четверта Женевська конвенція у статті 33 прямо забороняє колективні покарання та репресії проти цивільних осіб. Римський статут Міжнародного кримінального суду у статті 8 відносить умисні напади на цивільні об’єкти до воєнних злочинів.
Українське законодавство цим нормам не суперечить, а навпаки, підсилює їх. Окрім статті 438 КК, у справах про обстріли міст застосовують склади злочинів проти людяності та порушення законів і звичаїв війни.
Хто веде розслідування
Кожен такий епізод потрапляє до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Роботу ведуть Служба безпеки України та Офіс Генерального прокурора. Слідчі фіксують воронки, уламки, дані камер спостереження і свідчення мешканців.
Для постраждалих звернення до поліції не формальність. Саме з нього починається шлях до статусу потерпілого за статтею 55 Кримінального процесуального кодексу. Такий статус відкриває доступ до матеріалів справи, участь у слідчих діях і право на цивільний позов про відшкодування.
Крім національного слідства, епізоди накопичують для майбутніх міжнародних процесів. Прокурори Міжнародного кримінального суду вже працюють з атаками на енергетику та житлові райони українських міст. Кожна заява мешканця стає частиною цієї великої бази доказів.
Відповідальність не лише для оператора дрона
Давайте розберемося з поширеною ілюзією. Мовляв, конкретний розрахунок за пультом лише виконував наказ і ні за що не відповідає. Міжнародне право дивиться на це інакше.
Відповідальність може лежати не тільки на виконавці. Командири, які віддали наказ, і ті, хто планував операцію, відповідають за принципом командної відповідальності. Його закріплено у статті 28 Римського статуту.
Ланцюжок виходить довгий: людина за пультом, офіцер у штабі, командувач і політичне керівництво, яке ухвалювало стратегічні рішення. Кожна ланка має свою частку відповідальності, і кожну можна довести.
Що робити, якщо постраждало ваше житло
Порядок дій тут конкретний, і його краще не відкладати на потім.
- Викличте поліцію та рятувальників, щоб факт пошкодження зафіксували офіційно
- Сфотографуйте все до початку ремонту, включно з уламками та вибитими вікнами
- Подайте заяву до комісії з обстеження при міській раді
- Збережіть документи на нерухомість і медичні довідки про лікування
- Подайте заяву на компенсацію через портал Дія
Фото до ремонту виглядають банально, проте саме вони стають головним доказом, коли комісія визначає розмір допомоги. Без них доводити доведеться довго і часто безрезультатно.
Компенсація: два різні механізми
Тут варто розділити дві речі, які часто плутають. Перша: державна допомога на ремонт пошкодженого житла. Друга: повне відшкодування збитків через міжнародний механізм.
Удар безпілотника по Харкову пошкодив щонайменше десять будинків, і кожен із них має пройти обстеження. Від висновку комісії залежить сума, на яку може розраховувати власник.
2023 року в Гаазі створили Реєстр збитків, завданих агресією проти України. Це перший крок до майбутнього компенсаційного механізму. Заяви до реєстру приймають, зокрема, за пошкоджене або знищене житло.
Державна програма працює швидше. Гроші на дрібний ремонт нараховують за рішенням місцевої комісії. Для серйозніших руйнувань передбачено житловий сертифікат, який можна використати на купівлю нової оселі.
Права постраждалих, про які варто знати
Люди, які дістали поранень, мають право на безоплатну медичну допомогу та психологічну підтримку. Це стосується і дорослих, і дітей, які чули вибух або втратили дім.
Окремо працюють безкоштовні юридичні консультації для мешканців прифронтових міст і внутрішньо переміщених осіб. Юристи допомагають скласти заяви, оскаржити рішення комісії та подати позов.
Не варто соромитися дрібних на перший погляд збитків. Вибиті вікна, тріщини у стінах, знищена побутова техніка теж підлягають фіксації та відшкодуванню. Право не ділить шкоду на важливу і неважливу.
Чому кожен епізод варто документувати
Кожна зруйнована оселя і кожна поранена людина це окремий епізод для майбутнього трибуналу. Звучить пафосно, проте це буденна юридична робота, без якої справу не збереш.
Слідчі збирають дані про тип зброї, час, координати, відео з камер і супутникові знімки. Ці докази потім лягають в основу обвинувачення. Навіть проста заява сусіда про час вибуху стає цеглиною у великій справі.
Удар безпілотника по Харкову 31 жовтня ще не має фінальної правової оцінки, і це нормально. Слідство триває, експертизи попереду. Поки триває ця робота, найкорисніше для мешканця пошкодженого будинку зберегти докази. Фото до ремонту, чеки, довідки про лікування. Виглядають вони нудно, але саме з них через роки виростають і компенсації, і рядки в обвинувальному акті.
